АНОНС: лекція "Російськомовні України: російська мова, українська ідентичність"

Українське товариство Кембриджського університету організовує серію публічних лекцій про якнайширше визначену інструменталізацію історії у контексті російсько-української війни

У четвер, 1 червня, о о 18.00 (за Лондоном; це 20.00 за Києвом) Українське товариство Кембриджського університету (@Cambridge University Ukrainian Society) організовує публічну лекцію професора Володимира Кулика "Російськомовні України: російська мова, українська ідентичність" ('Ukraine's Russian-Speakers: Russian Language, Ukrainian Identity').

 

Володимир Кулик обговорюватиме співвідношення між мовою та ідентичністю в сучасній Україні, з особливою увагою до людей, які в повсякденному житті розмовляють переважно російською. Він продемонструє, що, хоча вибір мови та ідентичності громадян України певною мірою співвідноситься, вони аж ніяк не збігаються.

Хоча більшість українців різною мірою використовують як українську, так і російську мови, багато хто віддає перевагу одній із них і можуть використовувати її в більшості ситуацій без серйозних обмежень. У той же час люди, які переважно покладаються на російську мову, все частіше ідентифікуються як українці, зміна ідентичності, яка не обов'язково призводить до радикальних змін у мовній практиці.

Повномасштабна війна з Росією спонукає людей як сильніше ідентифікувати себе з Україною, так і активніше використовувати її національну мову, але перший зсув набагато більш виражений, ніж другий.

Приєднатись до лекції можна за лінком.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.