Археологічний музей в Познані збирає кошти для українських археологів-військових

Співробітники Археологічного музею в Познані ініціювали кошти для закупівлі спорядження для українських археологів, які зараз воюють у складі ЗС України і ТрО проти російських окупантів

На сайті pomagam.pl відкрито збір коштів для закупівлі амуніції (шоломів та бронежилетів) та засобів першої допомоги. Ініціаторами збору коштів стали співробітники Археологічного музею в Познані.

Зібрані кошти будуть витрачені на допомогу археологам, що зараз перебувають у Збройних силах України та теробороні.

"є археологи, яким за одну ніч довелося відмовитися від наукових планів, щоб захистити свою свободу. Ми не можемо дозволити їм постраждати. Давайте разом підтримаємо їх у цей важкий час, щоб у майбутньому ми могли знову зустрітися з ними у полях, у конференц-залах та лабораторіях. Давайте також допоможемо їм захистити археологічну спадщину України, яка є такою важливою частиною світу" - йдеться у зверненні.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.