Євангеліє Анни Ярославни на виставці в Москві видають за російське

На виставці в Москві, присвяченій російсько-французьким культурним відносинам, серед іншого, експонується Реймське Євангеліє: цю видатну пам'ятку доби України-Русі історики пов'язують з дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, майбутньою королевою Франції.

Як повідомляє Радіо Свобода, в експозиції цей рукопис представлений як російська писемна пам'ятка.

 

Як зазначається, виставка з пафосною назвою "Франція і Росія: 10 століть разом", яка відкрилася 17 вересня у музеях московського Кремля і триватиме аж до січня наступного року, викликала резонанс у соцмережах.

"Експозиція привертає увагу довгим переліком авторитетних музейних установ, які були причетні до її створення. Тут і Національний музей палаців Версаль і Тріанон, Музей Вікторії та Альберта, Національна бібліотека Франції, московська Третьяковська галерея, Державний музей образотворчого мистецтва імені Пушкіна тощо", - йдеться у повідомленні.

На огляд відвідувачів виставлено близько 200 експонатів.

Проте найбільше обурила користувачів соцмереж пропагандистська складова виставки. Так, Олексій Копитько звертає увагу на те, що організатори виставки першим актом російсько-французьких відносин вважають шлюб київської князівни Анни Ярославни та французького короля Генриха I. При цьому жодним чином не пояснюється, хто вона така і який стосунок мала до Москви. На думку Копитька, це і є наріжним каменем російсько-французької дружби.

"Якщо цей камінь прибрати, то дружба скорочується років на 550 і має відраховуватися з початком 17-го століття. У 1615 році відбулося перше московське посольство у Франції", – зазначив Копитько.

Повідомляється, що в експозиції також представлене Реймське Євангеліє, яке, на думку істориків, привезла з собою з Києва у Францію Анна Ярославна.


Реймське Євангеліє – один з найвідоміших зразків слов'янської писемності 11-12 століть. Складається з двох частин. Одна з них, написана кирилицею, потрапила до Франції разом з Анною Ярославною. Цим Святим Письмом, що зберігається у бібліотеці міста Реймс, упродовж століть благословляли французьких монархів, які сходили на престол.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.