Гетьманцев заявив, що УІНП вшановує нацистів. Дробович відповів: "нісенітниця"

Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев заявив, що оскільки влада намагається скоротити витрати на державний апарат, видатки на Український інститут національної пам'яті (УІНП) у новому держбюджеті збільшувати не потрібно. Одна з причин такого рішення — установа нібито причетна до вшанування нацизму.

Про це він сказав в етері програми "Мокрик По Живому" на hromadske.

 

Гетманцев каже, що щоб збільшити витрати на цю установу на 128%, потрібне обґрунтування. "Нам треба робити щось таке шалене з нашою національною пам'яттю, що треба так збільшувати апарат і його витрати?" — сказав політик.

Він заявив, що ця установа нібито брала "участь у вшануванні пам'яті нацистів". Каже, що факт служби в дивізії СС "Галичина" для нього є тавром для людини та свідченням того, що ця людина, що б вона не робила для незалежності України, паплюжить саму ідею незалежності.  

"Спроби віднайти давніх героїв, що відбувається в УІНП, які забруднені співпрацею з СС, є абсолютно неприйнятними — я проти цього категорично виступаю", — сказав політик.

На запитання журналіста, чи вважає Гетманцев свою обізнаність в історії достатньо, щоб робити такі висновки, той відповів: "Я громадянин, і маю право на оцінку".

"Мені б не хотілося, щоб ці гроші витрачалися на пам'ять есесівців", — резюмував Гетманцев. 

Але зазначив, що ліквідовувати інститут не потрібно: "Ми говоримо про те, що не треба забруднювати себе тим, що засуджує весь світ".

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович прокоментував заяву Гетьманцева: "Мене дивує і засмучує непрофесійність та маніпулятивність таких заяв. Людина серйозна, очолює комітет, наче мала б слідкувати за коректністю своїх слів, а розповідає про збільшення видатків на апарат Інституту. Це просто не відповідає дійсності.

Тобто депутат навіть не розібрався, а вже категорично виступає проти. Класика, як у тій радянській історії про критику романа Пастернака - "Не читал, но осуждаю". Насправді збільшення передбачено на капітальні видатки, а не на апарат.

Якщо бути конкретним, то на створення Архіву національної пам'яті, який має нарешті зробити доступною найбільшу у світі відкриту збірку документів комуністичного тоталітарного режиму. Більше тільки в Москві, але там все закрито і ще не скоро люди побачать правду з архівів. 

Депутат з іронічною посмішкою запитує про те, як же це Інститут збирається покращити національну пам'ять? Дуже просто можна покращити - дати людям нарешті вільний доступ до документів про злочини тоталітарних режимів, включно із нацистським, який на словах так критикує Данило Гетьманцев. Документи дуже освіжають пам'ять.

Від кривавих розводів на протоколах НКВД-шних допитів до розмитих сльозами чорнил на тисячах листів остарбайтерів, які так ніколи і не потрапили до адресатів після перлюстрації. Сподіваюся, що видатки Інституту не тільки збережуть, але в наступному році архів потрапить до президентської програми "Велике будівництво", бо це дійсно великий національний проєкт, який в майбутньому стане світовим центром совєтології та вивчення практики роботи тоталітарних спецслужб.

Що стосується закидів народного обранця щодо "вшанування героїв СС", то це взагалі нісенітниця. Ми не витратили жодної копійки на такі речі. Інститут категорично засуджує націонал-соціалістичний тоталітарний режим.

Не можуть викликати схвалення чи бути виправданими дії тих осіб і груп, які вчиняли злочини проти людяності під час Другої світової війни та були засуджені світовою спільнотою й рішенням Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"