В Аккерманській фортеці бізнесмен облаштував каналізацію, яка може пошкодити пам'ятку

На території Цивільного двору Аккерманської фортеці, включеної півтора роки тому в Попередній список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, виявлені факти порушення законодавства України про охорону об'єктів культурної спадщини.

Про це повідомив одеський історик-дослідник Андрій Красножон на своїй сторінці у Фейсбуці.

 

"У ході огляду території Аккерманської фортеці виявлено кричущі факти порушення закону України про охорону пам'яток, які підпадають під дію ч. 3 ст. 298 (умисне руйнування пам'ятки археології) Кримінального кодексу України", - зазначив доктор історичних наук Красножон.

За його словами, зокрема, виявлена самовільно облаштована каналізація, яка може загрожувати безпеці археологічного об'єкту.

"На території Цивільного двору від прибудованого до стіни другої половини 15 століття орендарем кіоску відведено самовільний стік каналізаційних вод у стічну яму, яка ним же й розкопана, без будь-яких, звичайно, погоджень (які в цьому випадку не були можливі навіть теоретично)", - уточнив учений.

Готую депутатський запит у відповідні органи, підсумував депутат Одеської облради Красножон.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"