Мер Черкас виступив проти повернення історичних назв вулицям

Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко накладе вето на рішення міської ради щодо перейменування восьми вулиць.

Про це він заявив на своїй сторінці у Фейсбуці, передає видання 18000.

 

Зокрема, Бондаренко заявив, що з розумінням ставиться до перейменування вулиць на честь Івана Мазепи та Василя Стуса. Натомість не розуміє, навіщо називати вулиці Сінна або Хмільник. Варто зазначити, що обидва перейменування – це повернення історичних назв вулицям.

– Я отримав тисячі дзвінків, десятки звернень. У нашому місті є багато видатних людей, я думаю, що в честь них можна було б назвати багато вулиць, – заявив мер міста.

Зокрема, він запропонував назвати вулицю на честь Олександри Шулежко, яка в роки німецької окупації врятувала від смерті і голоду 102 дітей.

– Ні, наші патріоти вважають, що краще назвати на Хмільник або Сінну, тому що Шулежко врятувала, зокрема, 25 єврейських діток, – обурився Бондаренко.

Насамкінець він анонсував накладання вето на таке рішення депутатів.

– Скажу нашим шановним депутатам, що краще поробити ці вулиці, поасфальтувати їх, а потім перейменовувати, – резюмував міський голова.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.