АНОНС: онлайн-лекція "Бідні і вагітні у Львові кінця 19 століття"

У центрі цієї лекції — жінки-робітниці, зокрема їхня найчисельніша і найбідніша група — домашні служниці, сезонні зарібниці, перекупки, торговки, повії

Центр міської історії запрошує на онлайн-лекцію Іванки Черчович "Бідні і вагітні у Львові кінця 19 століття: досвіди виживання".

У центрі цієї лекції - жінки-робітниці, зокрема їхня найчисельніша і найбідніша група – домашні служниці, сезонні зарібниці, перекупки, торговки, повії.

Зазирнути у їхнє особисте життя дозволяють кримінальні справи, фігурантками яких були ці жінки – це чи не єдині доступні нині джерела, де звучать голоси самих жінок.

Довідатися дещо про цю категорію містянок можна почасти з приватного листування господарів домів, в яких вони працювали, з тогочасної преси та публіцистики.

То що ж ми знаємо про цю групу жінок у сенсі їхніх гендерно-обумовлених досвідів і стратегій виживання у не дуже гостинному до них міському просторі? Хто були ці жінки, чим (не)особливі були їхні історії?

Чим було для цих недавніх селянок тогочасне місто? Що можемо довідатися із судових справ не лише про гендерно-забарвлені злочини, а й про середовища, в яких їх вчиняли, дискутували, карали і виправдовували.

Подія буде проходити онлайн на платформі zoom. Щоб долучитись до обговорення необхідно зареєструватись.

Також буде доступна онлайн трансляція на Youtube.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.