У Німеччині через 400 років церква вибачилася за спалення «відьом»

Католицька церква баварського міста Айхштетт вибачилася за спалення і тортури людей за підозрою у чаклунстві в період з XV по XVIII століття.

Про це пише The Independent.

 

Архієпископ Айхштетту назвав події 400-річної давнини "кривавою раною в історії церкви" і заявив, що церква відкриє памʼятний знак на честь жертв. Усіх засуджених реабілітували.

Церква Айхштетт підтримала кампанію реабілітації жертв "полювання на відьом", яку в Німеччині запустили в 2011 році. З тих пір понад 50 німецьких міст, включаючи Лейпциг і Кельн, засудили звірства церкви і реабілітували страчених за обвинуваченням у чаклунстві. Деякі міста навіть змінили назви вулиць на честь жертв.

В Європі за підозрою у чаклунстві в цілому стратили близько 60 тисяч осіб, 25 тисяч з яких на території сучасної Німеччини.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.