Померла остання в Україні ветеранка Фінської війни

У Києві на 103-му році життя померла Катерина Прохорівна Толстая - остання учасниця війни між СРСР та Фінляндією, яка жила в Україні

30 жовтня 2020 року Катерині Толстій виповнилось 102 роки.

Вона померла 10 листопада у Києві, повідомила ВВС News Україна. 

Похорон Катерини Толстої відбудеться 12 листопада на її батьківщині на Полтавщині.

 

Катерина Толстая та її фотографія часів початку війни

BBC

Катерина Толстая була останньою відомою живою учасницею війни Радянського Союзу та Фінляндії у 1939-1940 роках.

Цю війну вона пройшла як військовий медик.

На війну її мобілізували в 21 рік, тоді вона закінчувала навчання на медика у Харкові.

У 1941 році Катерина Прохорівна пішла на війну у медичну службу і пройшла її до Берліна. Серед її нагород - за звільнення Варшави та взяття Берліна.

Після Другої світової війни Катерина Толстая повернулась до Харкова і там познайомилась з майбутнім чоловіком - військовим пілотом.

Вона виростила трьох дітей й працювала до пенсії сільським медиком на Полтавщині.

Катерина Толстая давно змогла оформити собі статус учасника бойових дій та отримати пільги. Проте оформити пільги як інваліду війни було неможливо, особливо в часи СРСР.

Багато років закони передбачали значні пільги інвалідам Великої вітчизняної війни, яку за радянською традицією рахували з 1941 року.

Через це пані Толстая, як учасниця фінської війни, яка там і отримала інвалідність, не могла претендувати на додаткові пільги.

У 2015 році в Україні ухвалили закони про декомунізацію і замінили в законодавстві термін Велика вітчизняна на Другу світову, до якої відносилась і фінська війна.

Після цього формальні перешкоди зникли й Катерина Толстая отримала пільги, які передбачені інвалідам війни.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"