У Норвегії виявили руїни «будинку богів» доби вікінгів

У Норвегії археологи відкрили руїни 1200-річного язичницького храму, присвяченого стародавнім скандинавським богам на кшталт Одіна й Тора.

Про це повідомляється на порталі Science Alert.

 
Реконструкція "будинку богів" 
Фото: University Museum of Bergen

Ці залишки є досить рідкісним реліктом доби вікінгів, коли в дохристиянській Скандинавії домінувало язичництво.

Науковці повідомляють, що знахідка представляла собою велику дерев'яну будівлю — близько 14 м завдовжки, 8 м завширшки і до 12 м заввишки. Вік будівлі попередньо датується кінцем VIII століття. Її використовували для поклоніння і жертвоприношення богам під час сонцестояння в середині літа і в середині зими.

Соррен Дінхофф, археолог із Університетського музею Бергена, заявив, що це "перший норвезький храм, знайдений у країні".

"Ми вперше знайшли один із цих дуже незвичайних, дуже гарних будинків. Ми знаємо їх зі Швеції, і ми знаємо їх з Данії … Це показує, що вони також існували в Норвегії", — додав учений.

Древні жителі Норвегії почали будувати такого роду великі "будинки богів", як їх називають, із VI століття.

"Це сильніший вираз віри, ніж усі маленькі культові місця. Ймовірно, це якось пов'язано з певним класом суспільства, який збудував їх як справжнє ідеологічне шоу", — пояснює Дінхофф.

Залишки "будинку бога" в Осе відносяться до VIII століття, коли в цьому районі почала домінувати елітна група багатих сімей. Цікаво, що будинок богів в Осі був зведений на кшталт християнських базилік, які мандрівники бачили в південних країнах. В результаті, зазначив Дінхофф, давньоскандинавські храми мали характерну високу вежу над скатним дахом, яка була копією веж ранніх християнських церков.

Хоча дерев'яного будинку вже давно немає, збережені отвори в стовпах демонструють його форму, в тому числі круглі центральні стовпи його вежі – дуже своєрідне архітектурне рішення, яке використовувалося тільки в будинках богів.

Про призначення стоянки свідчить також скупчення ям для приготування їжі для релігійних свят і численні кістки — останки жертвоприношень тварин. Церемонії проводилися в будинку бога в дні важливих свят, таких як сонцестояння в середині літа і в середині зими — найкоротша і найдовша ночі в році відповідно.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.