Бойовики запідозрили автора “Історії ЛНР" Крисенка у підробці документів

Історик-пропагандист ЛНР Дмитро Крисенко більше не потрібен бойовикам. Його обшукали і виявили "підроблений диплом"

Телеграмканал "Луганський інсайд" повідомив про обшуки бойовиками "ЛНУ ім.Тараса Шевченка". В ході цих обшуків було виявлено, що автор "Історії ЛНР" Дмитро Крисенко має підробний диплом доцента.

"Швидше за все, будуть відкривати кримінальну справу" - йдеться у повідомленні.

У коментарях читачів у фейсбуці також йдеться про те, що Крисенко "пішов на співпрацю зі слідством і зараз здає своїх колег". Також повідомляється про арешт "кафедри філософії".

"До цього Крисенка активно піарили на ТВ, доручили написати ту книжку. При цьому нікомуне було діла, що до війни Крисенко мав проукраїнські погляди. У 2012 році він поїхав навчатися в магістратурі Києво-Могилянської академії, і вже наприкінці 2014 року вернувся до Луганська "патріотом" Новоросії і ЛНР", - пише "Луганський інсайд".

 
Дмитро Крисенко

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.