На Полтавщині виявили незаконні пам’ятники діячам комуністичного режиму. ФОТО

У райцентрі Лохвиця досі не демонтували пам’ятник комсомольцям 20-х роках, у с. Лука Лохвицького району досі стоїть пам’ятник Кірову, а у селі Лобачі Решетилівського району — Георгію Димитрову.

Про це повідомили "Новинам Полтавщини" голова громадської організації "Світанок", координатор проєкту "Декомунізація. Україна" Вадим Поздняков та регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Памятник Георгію Димитрову у селі Лобачі Решетилівського району
Пам'ятник Георгію Димитрову у селі Лобачі Решетилівського району

ГО "Світанок" вже надіслала листа на гарячу урядову лінію Кабміну з вимогою забезпечити безумовне дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Декомунізатори закликали органи місцевого самоврядування Полтавщини невідкладно забезпечити виконання Закону.

Пам'ятник Кірову у селі Лука на Лохвиччині
Пам'ятник Кірову у селі Лука на Лохвиччині

"Пам'ятник комсомольцям у Лохвиці — це знущання над пам'яттю мільйонів людей, що постраждали від комунізму. Комсомольці пліч-о-пліч з комуністами здійснювали злочини проти людяності — масовий терор, депортації і Голодомор-геноцид.

Комсомол слугував взірцем для Гітлерюгенду, і виконував аналогічні функції. Пограбування і знищення церков, просування войовничого атеїзму, русифікація — список "подвигів" ленінського комсомолу можна продовжувати довго", — наголосив Олег Пустовгар.

Пам'ятник комсомольцю у райцентрі Лохвиця
Пам'ятник комсомольцю у райцентрі Лохвиця

Також у Північно-східному відділі УІНП надали історичні довідки про зазначених вище комуністичних діячів.

Зокрема, поінформували: "Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886–1934) — активний організатор жорстоких політичних репресій. Член Кавказького бюро ЦК РКП(б), один зі ідеологів окупації більшовицькою Росією окупації Кавказу, у 1921 р. стає першим секретарем ЦК компартії Азербайджану.

У 1919 р. в Астрахані очолив придушення антибільшовицького заколоту, розпорядився розстріляти робітничі виступи, що були спрямовані проти радянської влади. Переслідував духовенство і релігію: причетний до розстрілу хресної ходи.

24 травня 1919 р; за наказом більшовика Кірова в Ленінграді знищено низку православних храмів. Був одним з ініціаторів погрому вчених Російської Академії наук. При проведенні паспортизації в СРСР з Ленінграда насильно були виселені тисячі колишніх дворян. У віданні Кірова перебувало будівництво Соловецького табору особливого призначення ОГПУ".

 

"Георгій Димитров — соратник Йосипа Сталіна, діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху, завідував зовнішньою політикою Центрального комітету партії російських більшовиків, голова Ради міністрів Болгарії (1946), з 1947 й до смерті — генеральний секретар ЦК БКП.

У добу Димитрова Болгарія почала сильно залежати від СРСР і навіть називалась іноді "Сімнадцятою республікою Радянського Союзу". Його називали "болгарським Леніним".

Після смерті Димитрову звели мавзолей у Софії на кшталт ленінського. Місто Димитров на Донбасі з ініціативи УІНП ВР перейменувала на Мирноград", — розповіли в Інституті нацпам'яті.

"До українських козацьких сіл Лука і Лобачі славної Полтавщини Кіров і Димитров не мають жодного стосунку. Рано чи пізно цю патологію буде вилікувано", — підсумував Олег Пустовгар.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.