Онлайн-дискусія "Як історичне минуле стає ідеологічним теперішнім?". Анонс

Після офіційного початку головування Естонії у Раді Безпеки ООН, голови МЗС Естонії та України Урмас Рейнсалу та Дмитро Кулеба домовилися спільно докладати зусиль задля протидії поширенню Росією спотворених історичних фактів, зокрема, щодо річниці завершення Другої світової війни

 

Як історія може стати інструментом для примирення та стабільності, а не зброєю? Що зробити для того, щоб історія лише посилювала національну стійкість, а не загрожувала їй?

Дискусія відбудеться: 29 травня 2020 року, о 12.00 відбудеться онлайн-дискусія "Як історичне минуле стає ідеологічним теперішнім?". Дивитися можна на YouTube-каналі ІА "Укрінформ" або Facebook-сторінці Українського інституту національної пам'яті.

Питання до обговорення:

  • Історична пам'ять: монополія істориків чи можливість для активних громадян країн Балтії, Польщі, України та Росії?
  • Трагедії XX століття: чи може їх переосмислення сприяти консолідації Європи?
  • Як культ Великої вітчизняної війни охопив Росію та чому так і не сталося примирення між "червоними" та "білими"?
  • Чому Кремль засекретив архіви Другої світової війни до 2040 року?

Запрошені учасники:

  • Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету
  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
  • Сергій Мєтлєв, голова відділу зв'язків з громадськістю та співробітництва Інституту історичної пам'яті Естонії
  • Костянтин Еггерт, політичний коментатор Deutsche Welle

Модератор – Дмитро Теперік, виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS).

Організатор: Міжнародний центр оборони та безпеки (ICDS) в межах програми "Стійка Україна".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"