Спецпроект

«Яд Вашем» вибачився за брехню на Форумі пам'яті Голокосту

Дирекція меморіалу «Яд Вашем» визнала, що матеріали Міжнародного форуму пам'яті Голокосту містили спотворення історичної правди - «неточності», «одностороннє трактування фактів» і «не відповідали даним досліджень» Яд Вашем.

Про це повідомляє IsraelInfo.

Групове фото учасників Форуму пам'яті Голокосту
Групове фото учасників Форуму пам'яті Голокосту
Фото: Yonatan Sindel/FLASH90

"На превеликий жаль, відеоматеріали, що були показані на Форумі, не демонструють складну картину Голокосту і Другої світової війни ... Приносимо вибачення за цю надзвичайно прикру неприємність", - йдеться в листі за підписом голови Міжнародного відділу досліджень Голокосту "Яд Вашем" Дана Міхмана.

Відеоматеріали до форуму готував його головний спонсор – фонд російсько-єврейського олігарха Моше Кантора. У цих матеріалах не було згадок про пакт Молотова-Ріббентропа, поділ Польщі і ролі СРСР у початку Другої Світової війни. СРСР був зображений чи не єдиним борцем з нацизмом і його одноосібним переможцем.

Ізраїльські організатори Форуму, включаючи МЗС і канцелярію президента Рівліна, не сперечались із російською стороною. Єврейська держава фактично підтримала путінську версію "історичної правди" про війну і Голокост.

Джерело в уряді пояснив "Хадашот 12", що Ізраїлю це "не зашкодить, а для Путіна дуже важливо", - і цей "крок доброї волі" допоможе звільнити Нааму Іссахар.


Нагадуємо, що Ізраїль віддав Росії Олександрівське подвір'я в обмін на заарештовану Нааму Іссахар.

Всесвітній форум пам'яті Голокосту організували з нагоди 75-ї річниці визволення концтабору в Освенцімі.

Президент України вагався, чи їхати на форум, адже заздалегідь було відомо, що йому не нададуть слова.

Натомість було відомо, що промову матиме президент Росії Володимир Путін.

23 січня вранці президент Володимир Зеленський заявив, що прибув до Ізраїлю, але не піде на Всесвітній форум пам'яті Голокосту. Мовляв, "через величезний інтерес до Всесвітнього форуму пам'яті Голокосту обмежена кількість місць і важко потрапити багатьом з тих, хто пережив цю трагедію", тому українська делегація "вирішила передати місце цим мужнім, унікальним людям".

Президент Польщі Анджей Дуда не поїхав до Єрусалима 23 січня на 75-у річницю визволення концтабору в Освенцимі у зв'язку з відсутністю можливості виступу під час цього заходу поряд із лідерами Німеччини, Франції та Росії. Крім того, у Варшаві заявляли, що таким чином президент Польщі не матиме в Ізраїлі можливості відповісти на чергові звинувачення на адресу Польщі з боку президента Росії.

Як відомо, наприкінці грудня Путін під час публічних заходів декілька разів заявив, що Польща сама була агресором перед Другою світовою війною, СРСР не окуповував Польщу, а серед її чиновників були відверті антисеміти. Варшава викликала на розмову посла РФ у Польщі Андрєєва, а глава польського уряду Матеуш Моравецький виступив із заявою, в якій засудив останні заяви Путіна.

На заходи в Ізраїль не поїхали і президенти Естонії та Литви, а Латвію представляв прем'єр-міністр.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.