Російський суддя назвав СРСР “незаконно утвореною державою”

Суддя Конституційного суду РФ Костянтин Арановський назвав СРСР “незаконно створеною державою”. Він також заявив, що сучасна Російська Федерація не має вважатися правонаступником “репресивно-терористичних діянь” радянської влади.

Як повідомляє "Новинарня" із посиланням на "Коммерсантъ", свою думку Арановський висловив на додаток до грудневої постанови КС про відшкодування житла, відібраного в ході радянських репресій.

 

На його думку, Росія має володіти конституційним статусом держави, "непричетної до тоталітарних злочинів".

Суддя підкреслив, що сучасна російська держава була створена не як наступник Радянського Союзу, а "замість" і "проти" нього.

При цьому суддя впевнений, що Росія має відшкодовувати шкоду, заподіяну СРСР, – але не як спадкоємець держави-винуватця, а "з вірою в правду, з позитивної відповідальності і з милосердя".

"Навіть в умовному юридичному сенсі Росії нема чого накликати на свою державну особистість провину в радянських репресіях і заміщати собою державу переможного і полеглого потім соціалізму.

Це неможливо вже тому, що його вина у репресіях та інших великих злодіяннях, починаючи з повалення законної влади Установчих зборів, безмірна і в буквальному сенсі нестерпна", – зазначив він.

Суддя називає радянську владу "незаконними партійно-державними владоутвореннями", які не можна вважати "правопопередниками конституційної державної влади".

На його думку, Російська Федерація має володіти конституційним статусом держави, "непричетної до тоталітарних злочинів ані "особисто", ані в правонаступництві".

"Ідеалізувати російську державність не обов'язково, але і в'язати її правонаступництвом з тоталітарним режимом немає підстав", – підсумовує він.

При цьому Арановський окремо зазначає, що сказане ним "не скасовує важливі аспекти в окремих випадках правонаступництва (…) в угодах, у визнанні членства в міжнародних інституціях, а також у силу утримання територій, предметів і комплексів, юрисдикцій, що дісталися Росії від колишніх публічних утворень через вичерпання їх прав на ці об'єкти або ж з їх скасуванням".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.