Архітектурній бібліотеці Заболотного відмовили в оренді приміщення

Поряд із нею почали зводити 24-поверхівку. Директорка запевняє, що закон забороняє виселяти бібліотеку, якщо немає іншої будівлі для зберігання фонду.

Восьмого січня архітектурно-будівельна бібліотека імені Заболотного отримала від київського відділення Фонду держмайна заяву про припинення договору оренди, повідомляє видання "Хмарочос".

Видання з фонду бібліотеки
Видання з фонду бібліотеки
Фото: facebook.com/dnabb.org

Термін дії договору оренди сплив 31 грудня 2019 року, і державне видавництво "Преса України" відмовилося його продовжувати.

Директорка бібліотеки Галина Войцехівська повідомила, що було написано звернення до Мінрегіону про те, що закон забороняє виселяти бібліотеку, якщо немає іншої спеціальної будівлі з умовами зберігання фонду, роботи користувачів і працівників.

До 2012 року бібліотеку було розташовано у будівлі Гостиного двору на Контрактовій площі. Після початку "реконструкції" Гостиного двору бібліотека переїхала на проспект Перемоги, біля метро "Шулявська". Водночас юридичною адресою бібліотеки досі залишається Контрактова площа, 4.

Раніше народна депутатка Ганна Бондар припускала, що виселення бібліотеки Заболотного може бути пов'язане з намірами реалізації ДПТ під будівництво житлової багатоповерхівки.

За адресою проспект Перемоги, 50а, будують 24-поверховий житловий будинок 50Avenue. Це ділянка поряд зі сквером "Слава танкістам", де є танк Т-34, – там уже встановили будівельний паркан і почали закладати фундамент.

За даними Delo.ua, ділянку продали приватній фірмі для будівництва ресторану в 2004 році, але будівництво почалося лише у 2019-му. У Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю повідомили, що забудовник – компанія "Шулявка" – не надав документів для перевірки.


Зазначимо, що у сховищах бібліотеки імені Заболотного зберігаються перша книга з архітектури, проєктна документація та карти Києва, стародруки, книжки XVII століття, в яких є описи втрачених об'єктів тощо.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.