АНОНС: Презентація книжки "Григорій Орлик, або Козацька нація у французькій дипломатії"

Оповитий численними міфами, персонаж низки романів – таким тривалий час був Григорій Орлик. Однак нероманізований Орлик є не менш захопливою постаттю, яка ще чекає на справжнє визнання.

Видавництво "Темпора" і Книгарня "Є" запрошують на презентацію книжки Ірини Дмитришин про сина гетьмана Пилипа Орлика.

 

У наші дні під час франко-українських зустрічей, офіційних чи неформальних, обидві сторони незмінно згадують шлюб 1051 року між Анною Ярославною та Генріхом І, так ніби від славного, але віддаленого періоду Русі у спільній історії двох країн не було більше жодної визначної події.

Григорій Орлик, син Пилипа Орлика і хрещеник Івана Мазепи, з'явився у французькій зовнішньополітичній грі лише як зв'язковий, щоб представляти інтереси свого батька, проте після його смерті протягом близько тридцяти років він відіграватиме значну роль у дипломатії та військовій справі Франції виключно завдяки власному талантові.

Григорій Орлик продовжуватиме справу визволення козацької нації аж до своєї загибелі на полі битви у 1759 році, захищаючи інтереси Франції під час Семилітньої війни.

Непересічна доля Григорія Орлика лишалася поза увагою істориків: чого вартий той факт, що особиста роль Григорія Орлика в обранні Лещинського і, зокрема, місія супроводу Станіслава до Варшави в 1733 році, під час секретної та небезпечної подорожі, відсутня в численних біографів Лещинського, тоді як архівних матеріалів про цю подію чимало.

Авторка: Ірина Дмитришин – завідувачка кафедри українських студій в Інституті Східних Мов і Цивілізацій (Париж, Inalco – Etudes ukrainiennes). Авторка монографій, присвячених Григорію Орлику (2005) та подорожі Едуарда Ерріо до України у 1933 році (2018), упорядниця Меморандумів Григорія Орлика (2017). Перекладачка українських сучасних авторів французькою мовою.

Модерує: Ольга Петренко-Цеунова.

Час: 24 вересня, вівторок, 18:30

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3, м. Київ

Вхід вільний.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.