У Луцьку горіла старовинна будівля колишнього монастиря. ФОТО

Пожежа в будівлі Луцького гарнізонного військового госпіталя сталася в ніч на 20 вересня

Про це повідомляє прес-служба ДСНС.

Горів дах госпіталю, вогонь охопив площу 500 квадратних метрів. Пацієнти були евакуйовані, постраждалих немає. О 5-й ранку пожежу ліквідували. 

Як уточнюють "Волинські новини", вогонь повністю знищив дах і частину верхнього поверху.

 
Пожежа, фото з висоти
volynnews

Будівля на вулиці Сенаторки Левчанівської є пам'яткрю архітектури національного значення.

 
дснс

Раніше тут був розташований монастир тринітаріїв - католицького чернечого ордену. Бароковий комплекс, який складався з костелу та власне монастиря, спорудили у 1720-х роках - за часів Речі Посполитої. У XIX столітті, коли Волинь належала Російській імперії, тринітарський монастир був ліквідований. Костел розібрали, а монастирську будівлю передали суду. 

 
Будівля монастиря до пожежі
kotys olexandr, wikipedia

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.