УІНП розповів історію в'язня ГУЛАГу Івана Мирона, реабілітованого цього року. ВІДЕО

Відеоролик про реабілітацію репресованих за новим законом став другим у серії робіт, присвячених діяльності Українського інституту національної пам'яті

Про це повідомляє прес-служба УІНП.

Чверть століття Іван Мирон провів у таборах Норильська, Іркутська та Мордовії. У 1950 році молодий вчитель, який не погоджувався із насильницьким "залученням" до колгоспів, відмовився від призову до армії іі вступив до лав повстанців.

 

"Давати присягу владі, яка стільки зла принесла моїй сім'ї і всій Україні, я не міг. Як я міг присягнути тим ворогам, які зробили моїх батьків рабами на своїй землі?!", – коментує свої дії Іван Мирон.

Комуністичний режим засудив 22-річного Івана на 25 років у ГУЛАГу за офіційною версією через конфлікт із охоронцем сільради. У 1951 році йому і ще п'ятьом його товаришам було призначене максимальне покарання.

Після смерті Сталіна, під час великої амністії, Івану Мирону пропонували дострокове звільнення. Варто було лише публічно покаятися і визнати себе винним. Однак він вперто повторював, що захист своєї країни і свого народу не вважає злочином.

"З точки зору законодавства, формальних речей він вважався злочинцем. Держава Україна, яка не притягала Івана Мирона до кримінальної відповідальності, яка його не репресувала, не засуджувала, все одно в силу наявності кримінальної справи і вироку вважала злочинцем. Хоча ніяких злочинів проти української держави він не вчиняв", – пояснює юрист Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко.

Ця несправедливість нарешті була усунена у 2018 році, коли Верховна Рада ухвалила досить ґрунтовні зміни до закону про реабілітацію і запровадила абсолютно нову філософію і нові механізми реабілітації. Замість прокуратури, були створені комісії регіональні і Національна з реабілітації.

Іван Мирон став першим, хто за життя дочекався реабілітації за оновленим, вже не радянським, законом. У липні 2019 року його реабілітовано. Україна нарешті визнала боротьбу Івана Мирона за незалежність. 

Відеоролик "Реабілітація" входить в серію відеоробіт про те, що робить для вас Український інститут національної пам'яті.

Продакшн відео: Young & Hungry production.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.