У Мінкульті впевнені, що Росія затягує справу про "скіфське золото" і готується до касації

Підконтрольні Росії кримські музеї затягують розгляд справи про "скіфське золото" і вже готуються до наступного етапу в разі програшу в Апеляційному суді Амстердама.

Про це повідомила перший заступник міністра культури України Світлана Фоменко, передає ZIK із посиланням на "Радіо Крим.Реалії".

"Ми підозрюємо, що кримські російські музеї не зупиняться, до останнього тягтимуть час. Така позиція Росії: зайняти якомога більше часу. Тобто, всі свої відомості вони дають в останній день, коли це можливо, всі засідання затягуються з надією на те, що, "можливо, щось зміниться в світі, можливо, хтось визнає Крим", – повідомила Фоменко.

Урядовець уточнила, що судове засідання відбудеться 11 березня 2019 року. На її думку, у травні-червні сторони отримають результат апеляції, яка стосується тієї частини, з якою не згодна російська сторона.

"Наша позиція ґрунтується на конвенції ЮНЕСКО 1970 року, вона в силі, тому ми і не відмовлялися від такого рішення, не подавали на апеляцію, це саме собою зрозуміло... Ми не сумніваємося, що це рішення буде на нашу користь, оскільки у нас є інформація про те, що російські представники кримського музею вже найняли юридичних радників, які працюють в касаційних судах, тобто, якщо програють в суді апеляційної інстанції, вони вже готуються до наступного – останнього рівня", – зазначила Фоменко.

Раніше голова комісії з культури і міжнаціональних відносин російської Громадської палати Криму, генеральний директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін повідомив, що розгляд апеляції в суді Амстердама у справі про "скіфське золото" з кримських музеїв відбудеться в березні 2019 року.

Нагадаємо, виставку "Крим – золото та таємниці Чорного моря" (нід. "De Krim — Goud en geheimen van de Zwarte Zee") в Археологічному музеї Алларда Пірсона (Нідерланди) було сформовано з колекцій п'яти музеїв, один з яких розташовується в Києві, а чотири — в Криму.

Її екпонували в лютому—серпні 2014 року.

Оскільки Нідерланди не визнали російську анексію Криму, яка відбулася вже після відкриття виставки, виникло питання про те, кому повертати колекцію.

Випадок зі "скіфським золотом" ускладнюється тим, що в міжнародному праві немає рекомендацій для подібних сценаріїв.

Українська сторона відправила свою делегацію від Міністерства культури для політичної підтримки судового процесу в Нідерландах. 

У грудні 2016 року Амстердамський окружний суд постановив передати експонати виставки Україні. Однак суд мусить розглянути ще апеляцію на це рішення.

У вересні 2018 року Мінінформолітики спростовувало фальшиву новину, буцімто, "українські шахраї" викрали колекцію "скіфського золота".

Дивіться також:

Скіфське золото в Амстердамі. Як Україна бореться за повернення скарбів

Суд щодо "скіфського золота". Шанси сторін на тлі міжнародного права

Все за темою "Скіфи"

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.