На Прикарпатті створять музей депортацій українців

Український інститут національної пам’яті підтримав створення Музею та надасть необхідне методичне сприяння сучасному музейному осередку.

Про це йдеться у повідомленні на офіційному сайті УІНП.

 Проект майбутнього музею

"Музей має служити суспільству шляхом глибокого осмислення складної історії, сприяти його розвитку, стати інтерактивним майданчиком для важливих суспільних обговорень і презентацій.

Зазвичай музеї консервуються на подачі фактажу. Але в умовах сьогодення музейні установи мають бути корисними для громадськості: на підставі свого авторитету піднімати незручні теми і творчо з ними працювати.

Головне завдання не тільки викликати у відвідувачів емоції і почуття, але й дати поштовх для подальших внутрішніх пошуків людини", – зазначила головний спеціаліст відділу музейної справи УІНП Іванченко Наталя під час методологічного семінару з розробки концептуальної та архітектурної моделі Музею депортацій українців.

Наталя Іванченко та Володимир Боров

 

Постане музей на базі пересильного табору в смт Брошнів-Осада, від якого зберігся дерев’яний барак для тимчасового перебування депортованих.

Пересильний табір у 1947-1953 роках був одним із двох збірних пунктів Івано-Франківщини, звідки вивозили етнічних українців.

До дизайнерської розробки проекту Музею залучена кафедра архітектурного проектування Інституту архітектури, будівництва і туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Доктор архітектури Зоряна Лукомська представила аудиторії схематичні доробки студентів. Цьогорічний випускник Інституту Ярослав Мисик презентував своє бачення меморіальної складової музейного комплексу.

Депутат облради Сергій Адамович розповів про проблеми, які виникли зі збором історичних даних, доступом до архівних матеріалів, пошуці артефактів для експозиції музею.

 Учасники презентації проекту музею

Брошнів-Осадська об’єднана територіальна громада стала переможцем конкурсу ініціатив місцевих карпатських громад на створення Музею депортацій українців на базі пересильного табору. На Музей буде виділено з обласного бюджету 250 тис. грн та 65 тис. грн з місцевого бюджету ОТГ.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.