Пройшло спільне засідання польсько-української комісії істориків

11 червня у Варшаві відбулося засідання польсько-української комісії істориків для досліджень взаємних відносин в роки 1917-1921.

Про це повідомляється на сайті "Східноєвропейських студій".

 Засідання Комісії. Фото: Павел Боболовіч

Зустріч відбулася у Варшавському університеті. Під час зустрічі були представлені члени Комісії та обговорювалися цілі, на які повинна спрямовуватись робота Комісія.

Професори Ян Яцек Бруський та Валентина Піскун виступилим із першими доповідями, пов'язаними з польсько-українськими взаєминами 1917-1921 років.

Нагадуємо, що польсько-українська комісія істориків була заснована 22 березня 2018 р., відповідно до спільного рішення, д-ра. Андрія Малишевича, президента Національного університету "Києво-Могилянська академія" та д-ра. Ян Малицького, директора Східноєвропейських студій у Варшавському університеті.

Метою Комісії є поглиблення досліджень про історію польсько-українських відносин у вирішальний період 1917-1921 років.

Членами комісії є видатні вчені з Польщі та України, що спеціалізуються на польсько-українських відносин, історії поляків в Україні та української еміграції в Польщі, особливо в період 1917-1921 років.

Польська сторона Комісії включає:

проф. Ян Яцек Брускі (Ягеллонський університет у Кракові) – співголова;

проф. Маріуш Корзеньовський (Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі у Любліні);

проф. Мацей Кротофіл (Університет ім. Миколи Коперника у Торуні);

полковник Тадеуш Кжастек (Східноєвропейські студії Варшавського університету);

проф. Влодзімєж Мєджецький (Варшавський університет, Інститут історії Польської Академії наук);

проф. Ян Пісулінський (Університет Жешува);

д-р Станіслав Стенпєнь (Південно-східний науковий інститут у Перемишлі);

проф. Мірослав Шуміло (Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі у Любліні / ІНП Польщі);

Українська частина Комісії включає:

проф. Владислав Верстюк (Інститут історії України НАНУ) – співголова;

д-р Олена Бетлій (Києво-Могилянська академія);

д-р Геннадій Корольов (Інститут історії України НАНУ);

д-р Наталія Маковська (директор Центрального державного архіву вищих органів влади та управління);

д-р Олег Павлишин (Львівський університет ім. Івана Франка);

д-р Валентина Піскун (Інститут археографії НАНУ);

д-р Максим Потапенко (Ніжинський університет ім. М. Гоголя);

д-р Віталій Скальський (Києво-Могилянська академія / Інститут історії України НАНУ).

Секретар Комісії – проф. Оля Гнатюк (Києво-Могилянська академія / Східноєвропейські студії Варшавського університету)

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.