Археологи знайшли місто біблійного царя?

Мова йде про залишки міста ймовірно царя Давида. Проаналізували дерев'яну підлогу будівлі, ритуальний кубок та кісточки оливок вчені встановили, що місто існувало у 1006−950 роки до Р. Х.

Про це повідомляє Gazeta.ua з посиланням на Dailymail.

 Місто могло існувати у часи царя Давида. Фото: dailymail

"Ми впевнені в тому, що наші висновки інші археологи та історики сприймуть скептично, особливо з огляду на те, які матеріали ми використовували для датування.

З іншого боку, навряд чи хтось буде заперечувати, що вік всіх зразків наближається до позначки в 3 тисячі років. Це вселяє в нас упевненість і вказує на те, що ми навряд чи помилилися", — заявив Аврахам Фауст з Інституту археології в Рамат-Гані Ізраїль.

Споруда була оточена стіною висотою в 1,5 метра. Це змусило вчених припустити, що "велике царство" Давида і Соломона дійсно існувало.

Це може вказувати на те, що Іудея в той час була набагато менш розвиненою, ніж Ізраїль, і ніколи не була його складовою частиною.

Жодна інша культура, яка існувала тоді на території Близького Сходу, не будувала будинки подібним чином і не використовувала такі матеріали.

Нагадуємо, що 5 травня рештки князів Чарторийських перепоховали в Клевані на Рівненщині.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.