Автор "Брами Європи" Сергій Плохій готує книгу про Чорнобильську аварію

Лауреат Шевченківської премії професор Гарвардського університету Сергій Плохій готує нову книгу про Чорнобильську аварію.

Про це повідомляє видання "Телеграф".

"Книжка повинна вийти 15 травня в Америці (видавництво). В Англії одне з найбільших видавництв випускатиме її також 15 травня. Я дуже старався пересунути дату до 26 квітня [річниця аварії на ЧАЕС ІП]. На жаль, моїх аргументів не сприйняли. Так що вийде вона 15 травня", — сказав Плохій під час "Скайп"-презентації російського перекладу своєї книги "Брама Європи" в Харкові.

За його словами, під час праці над книгою про Чорнобиль він використовував як документи з архівів, так й інтерв’ю та спогади учасників тих подій.

"Моя книжка — це перша спроба почати від передісторії радянської ядерної програми до Чорнобиля й до сьогоднішнього дня… Мені не довелося брати інтерв’ю, інтерв’ю були зроблені за мене. Моїм завданням було скласти їх докупи, зробити так, щоб вони запрацювали разом із документами. А документи прийшли переважно з двох джерел. Перше — архів Служби безпеки України. Частина матеріалів публікувалася, частина — ні. Інше джерело — архів Ради Міністрів УРСР… Змусити документи й цю бюрократично-державну історію говорити з людськими інтерв’ю, спогадами, емоціями було одним із завдань цієї книжки", — сказав Плохій.

Сергій Плохій — професор історії і директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, один із провідних фахівців з історії Східної Європи, входить до наукової ради Українського історичного журналу.

Автор дев’яти книг, зокрема новаторського за підходом до історії України видання "Брама Європи", а також книжки "Остання імперія", відомої новою інтерпретацією останніх місяців життя Радянського Союзу.

9 березня 2018 року Плохій став лауреатом Нацоінальної премії ім. Т. Шевченка в галузі "публіцистика" за книгу "Брама Європи".

Більше про творчість Сергія Плохія:

Як вбили Бандеру. Розслідування з Гарварда 

"Убивство у Мюнхені". Уривки з документального бестселера

Хто творив українську модерну націю. Уривок із книги "Брама Європи"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.