Волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН. ФОТО

Благодійний фонд "Героїка" відшукав могилу сотника Армії УНР і співзасновника ОУН Осипа Твердовського.

Про це повідомляється на сторінці "Героїки" у "Фейсбуці".

Тривалий час було відомо лише про населений пункт, де упокоївся Твердовський, - м. Еш-сюр-Альзетт у Люксембурзі.

8 березня 2018 року волонтерка "Героїки" Олена Подобєд-Франківська змогла розшукати довідку про смерть О. Твердовського, а згодом і знайти саму могилу.

Сотник Твердовський похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер №17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор №89.

 

Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 року. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897 - 1984), ймовірно сотник Армії УНР.

 

ДОВІДКА:

Твердовський Осип Матвійович (01.11.1891, Чернігівська губ., м. Ніжин - 16.04.1930, Люксембург, м. Еш-сюр-Альзетт) -
сотник, комендант саморобного панцерного потяга "Помста".

Рідний брат Матвія Матвійовича Твердовського. Походив з заможної сім’ї. Початкову і середню освіту здобув у Ніжині. Першу світову війну зустрів у 176-му Переволоченському полку, в якому скінчив старшинську школу. Поранений під час бойових дій.

 

З 1917 року бере участь в українізації російських частин. Як комендант українізованого куреня поранений у боях під Тернополем у голову, потрапляє до лікарні у Київ, звідки під час наступу військ Муравйова тікає до рідного Ніжина. Тут зі старшим братом Матвієм організовує відділи Вільного козацтва.

У 1918 році закінчив Інструкторську школу старшин у Києві, одержав призначення до новосформованої 3-ї пішої дивізії ІІ-го Подільського корпусу в Умані. У складі 12-го пішого Брацлавського полку 07.07.1918 року переїздить до м. Тульчин, очолює інструкторську підстаршинську школу.

Під час Антигетьманського повстання переходить на бік Директорії. Після смерті брата стає комендантом саморобного панцирного потяга "Помста" (збудованого на станції Конотоп). Восени 1919 року потрапляє до польського полону (утримувався в таборах Ланцут і Берестя).

З квітня 1920 року - у складі 6-ї стрілецької дивізії, знову служить на броньовику. 21.11.1920 року інтернований у Польщі (табори Вадовіце, Стшалково).

Весною 1922 року Твердовський намагається нелегально перейти кордон в Україну. Після невдалої спроби переїздить до Франції. Працює на копальнях та фабриках. Оселяється у Люксембурзі, м. Еш-сюр-Альзетт.

Співзасновник Легії українських націоналістів (ЛУН) і ОУН у Люксембурзі. Стає відпоручником Проводу українських націоналістів на країни Бенелюксу та суміжні терени Франції. Відзначається сучасниками як видатний український меценат і щедрий благодійник.

Через загострення старої рани в голові лягає на операційний стіл. Після невдалої операції 12 днів мучиться і вмирає. Похований з великими почестями на міському цвинтарі в присутності чисельної української громади. Товариство Запорожців збирало кошти на встановлення пам’ятника.

Нагадаємо, в місті Сватовому на Луганщині відкрили меморіальну дошку на честь підполковника Армії Української Народної Республіки Дмитра Ліницького.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.