У Києві презентували книгу спогадів про Революцію Гідності. ФОТО

Зі сльозами та спогадами у річницю Революції Гідності, відбулася презентація книги "Майдан від першої особи. Регіональний вимір".

Це вже третій випуск, який включає спогади від  Автономної Республіки Крим до Луганської області. Символічно, що презентація відбувалась у великій колонні залі Київради, де власне і відбувались важливі революційні події Майдану.

Книга формувалася на основі 2000-годинних записів спогадів очевидців подій зими 2013/14 років. До проекту долучилося 1200 учасників Революції Гідності, з них 415 спогадів було зібрано в регіонах, проте в збірник "Майдан від першої особи. Регіональний вимір"  увійшло 250 свідчень.

 

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович відзначив, що презентоване видання відіграє велику роль не лише в історії країни, але й для сучасності:

"Книга "Майдан від першої особи" дуже важлива з історичної точки зору, для того, щоб показати, що Майдан - це не лише Київ, це ціла Україна. Ми підняли дуже цікаву інформацію і стали першими, які узагальнили події Майдану і зібрали спогади з усіх регіонів в єдине видання. Ця книга для майбутніх поколінь стане ключовим збірником, щоб зрозуміти події 2013/14 років. Я переконаний, що ця книга важлива для теперішнього покоління, вона підживлює пам’ять про Майдан і ми розуміємо, який великий шлях ми пройшли."

 

Співробітник Українського інституту національної пам’яті, одна із упорядників видання Тетяна Ковтунович розповіла, що ця збірка є значним кроком в переосмислені подій Майдану:

"Це видання унікальне, адже охоплює велику географію спогадів….книга містить близько 365 фотографій, а також документи та дописи у Фейсбук з тих подій. У двох частинах буде представлено історії 250 людей з усіх областей України. Ми презентуємо першу частину третього випуску, у якій вміщено 123 спогади. У другій частині планується вмістити 127 спогадів з 13 регіонів країни. Книга читається дуже легко, бо в ній представлені живі розмови з людьми, які на власному досвіді пережили переломні події. Ці історії не менш цікаві, а подекуди драматичніші, ніж події на столичному Майдані. Сподіваємося, що ця книга допоможе не лише розширити географію Революції Гідності, але й глибше зрозуміти те, що відбувалося зимою 2013/14 років."

"Майдан від першої особи. Регіональний вимір" – це третій випуск серії тематичних видань. Книга реконструює події місцевих майданів, адже під час Революції столиця перебувала в центрі суспільної уваги, а як відбувались протестні рухи в областях – відомо не багато. Укладачі третього збірника спробували заповнити цю прогалину та сформувати уявлення про Майдан як загальноукраїнське явище.

 

Випуск складається з 25 розділів – за кількістю регіонів України. Частини подаються за назвами областей, розташованими в алфавітному порядку. Цього року виходить перша частина, до якої увійшли регіони, починаючи з Автономної Республіки Крим до Луганської області. Решту областей буде представлено у другій частині, яка має вийти друком наступного року.

У презентації книги взяли участь науковці та викладачі місцевих ВНЗ, які займалися збором усних свідчень у регіонах та підготовкою збірника. Професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Оксана Ярош та професор Криворізького національного університету Тетяна Цимбал розказали, як відбувався збір усних свідчень у їхніх містах.

Cвоїми спогадами ділились учасники місцевих Майданів, зокрема: Максим Кицюк, співкоординатор івано-франківського Майдану; Артур Шевцов, член робочої групи донецького Євромайдану; Надія Мороз, журналістка, волонтерка, учасниця запорізького Майдану; Олексій Цокалов, фермер, громадський діяч, друг загиблого на Майдані Віктора Чміленка; Ірина Кісельова, голова громадської організації "Білоцерківський центр громадських ініціатив"; Ісмаїл Ісмаїлов, співкоординатор кримського Євромайдану  та інші.

 

Нагадаємо, збірник підготовлений у рамках проекту Українського інституту національної пам’яті "Майдан: усна історія", який стартував навесні 2014 року. Головна мета проекту - збір усних свідчень очевидців та учасників Революції Гідності. На основі зібраних спогадів започаткована серія друкованих видань "Майдан від першої особи". У 2015 році вийшов перший випуск серії "45 історій Революції Гідності", у 2016 році другий – "Мистецтво на барикадах".

Організатор: Український інститут національної пам’яті.

Захід реалізований за підтримки Київської міської державної адміністрації.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.