Тверську – на Ґедройця. Відомі українці закликають Кличка перейменувати вулицю

Від київського міського голови вимагають нових перейменувань. Із таким закликом до Віталія Кличка звернулася група інтелектуалів, літераторів, журналістів, істориків і дипломатів.

"Підтримуючи ініціативу Українсько-польського форуму партнерства, звертаємося із пропозицією перейменувати вулицю Тверську у місті Києві на честь видатного європейського інтелектуала і великого друга України Єжи Ґедройця. Ця вулиця з’єднує дві інші, що пов’язані із іменами людей, які однаково важливі як для польської, так і для української культур: Казимира Малевича та Івана Павла ІІ," - ідеться у зверненні.   

Єжи Ґедройць десятиліттями просував постулат "Без незалежної України не буде вільної Польщі". Постать Ґедройця стала наріжним каменем східної політики незалежної Польщі після падіння комуністичної системи.

Паризький часопис "Культура", засновником і редактором якої був Єжи Ґедройць, став непідцензурною трибуною для багатьох українських інтелектуалів. Серед його авторів були Євген Маланюк, Богдан Осадчук, Борис Левицький, Юрій Шевельов. 

Єжи Ґедройць (праворуч) разом із постійним автором "Культури" Юзефом Чапським. Більше - у тексті професора Юрія Шаповала "Пан Редактор. Єжи Ґєдройць та його спадщина" 

Ґедройцю належить визначення "Розстріляне відродження", яке спочатку з’явилося як назва виданої "Культурою" антології української літератури 1920-х років, що була укладена Юрієм Лавріненком.

"У часи нової Холодної війни, розв’язаної Кремлем проти України та решти вільного світу, і певних труднощів в польсько-українських відносинах лишається констатувати: нам бракує Ґедройця в нашому житті!"

Заклик перейменувати столичну вулицю на честь Ґедройця підтримала на своєму засіданні 19 вересня ініціатива "Першого грудня".

Звернення до київського міського голови підписали:

Іван Васюник, віце-прем’єр-міністр України (2007-2010)

Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті

Оля Гнатюк, професор НаУКМА, Український ПЕН-центр

Ярослав Грицак, професор Українського католицького університету

Євген Захаров, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", голова Харківської правозахисної групи

Леонід Зашкільняк, історик, професор ЛНУ ім. Івана Франка

Олександр Зінченко, редактор проекту "Історична правда", ведучий програми "Розсекречена історія", UA:Перший,

Йосиф Зісельс, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", правозахисник

Вахтанг Кіпіані, головний редактор проекту "Історична правда"

Оксана Кісь, історикиня, НАН України

Микола Княжицький, народний депутат України, голова комітету з питань культури Верховної Ради України

Галина Крук, віце-президент Українського ПЕН-центру

Андрій Курков, письменник, Український ПЕН-центр

Данило Лубківський, заступник міністра закордонних справ України (2014)

Юрій Макаров, публіцист, письменник, телеведучий, UA:Перший

Олексій Панич, філософ, перекладач, Український ПЕН-центр

Всеволод Речицький, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", правник

Микола Рябчук, президент Українського ПЕН-центру

Наталка Римська, редакторка, Інститут Адама Міцкевича (Варшава),

Вадим Скуратівський, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", історик

Олена Стяжкіна, історик, літераторка, Український ПЕН-центр

Ганна Тригуб, редактор часопису "Український тиждень"

Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і Літера"

Юрій Шаповал, історик, професор, НАН України

Ярослав Яцків, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.