Найбільшу базу мешканців України поповнили відомостями про 10 тис. вояків австро-угорської армії

База pra.in.ua доповнилась відомостями про понад 10 тис вояків Автро-Угорщини з України.

Це перший блок, який включає у себе лише вояків, народжених на території сучасної України, пише "ГалІнфо". Робота над другим блоком (який включатиме у себе також осіб, народжених на території нинішнього Підкарпатського воєводства) орієнтовно буде завершено у жовтні-листопаді.

 

Джерелом теми стали скани у чеському архіві, різноманітні публікації, а також міні-бази сформовані окремим дослідниками (зокрема поховання навколо Ужгорода вже передані розробникам бази, але ще чекають свого часу бути внесеними).

У цілому роботу над темою не завершено, і база поповнюватиметься вояками цісаря й надалі, тож слідкуйте за оновленнями. Наразі ці дані привязані до населених пунктів звідки були родом зазначені особи. Окремий розділ з тематичними списками планується запустити восени.

Проект pra.in.ua – найбільша база мешканців території України, народжених між 1650-1920-ми роками. Станом на червень 2017 року база проекту нараховувала 2,5 млн осіб. План розвитку проекту передбачає, що на початок 2018, року вона виросте до 3 млн осіб, а в 2019 році - сягне 4 млн.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"