У Чехії знайшли могили поляків, загиблих під час спроби вирватися за "залізну завісу"

У Чехії виявили поховання шести польських жертв, загиблих від струму на кордоні Чехословаччини, за смерть яких відповідальний колишній комуністичний керівник МВС ЧССР Любомір Штроугал.

Про це йдеться в повідомленні Платформи європейської пам'яті та сумління, яке є в розпорядженні "Історичної правди".

Любомір Штроугал (1924 р. н) — член ЦК Компартії Чехословаччини з 1958 року, міністр внутрішніх справ Чехословацької Соціалістичної Республіки (1961—1965) та прем’єр-міністр ЧССР (1970—1988). Фото: Вікіпедія 

Дослідники Платформи розшукали могили шістьох із тринадцяти ідентифікованих польських жертв, які загинуди від удару електричним струмом на кордоні Чехословаччини.

Відповідальність за їхні смерті лежить передусім на колишньому міністрі внутрішніх справ (1961—1965), пізнішому члені Політбюро та прем’єр-міністрі (1970—1988) Любомірі Штроугалі.

Польський Інститут національної пам’яті, який ініціював кримінальне провадження у справах, які ґрунтуються на відкриттях Платформи в лютому цього року, минулого місяця заявив про свій інтерес в ексгумації решток польських громадян.

Загиблі поляки, що в 1961—1965 роки загинули під час проби перейти чехословацько-австрійський кордон 

Ґрунтуючись на поданні Платформи європейської пам’яті і сумління прокурори Головної комісії з розслідування злочинів проти польської нації (яка є підрозділом польського ІПН) відкрили цього лютого кримінальне провадження у справах убивств польських громадян на Чехословацькому кордоні впровдовж 1961—1965 років, коли Любомір Штроугал (1924 р. н.) був міністром внутрішніх справ.

 Загиблі поляки, що в 1961—1965 роки загинули під час проби перейти чехословацько-австрійський кордон

Команда дослідників Платформи ідентифікувала загалом тринадцять польських жертв, які померли від удару електричним струмом високої напруги на огорожах на кордоні Чехословаччини й Австрії в час, коли Штроугал був міністром. Дальша робота, спрямована на визначення долі тіл загиблих осіб, привела поки до шести могил, у яких найімовірніше досі спочивають їхні останки.

Едвард Біль (1924—1964) — громадянин Польщі, який загинув під час переходу кордону між Чехословаччиною й Австрією 

Відповідно до комуністичних настанов, тіла тих, кого вбили на кордоні "залізної завіси" належало ховати в безіменних могилах, зрівняних із землею. Про поховання не дозволялося інформувати нікого з родичів або близьких.

Платформа європейської пам'яті та сумління — міжнародний проект, метою якого є дослідження злочинів тоталітарних режимів і недопущення повторної появи тоталітаризму в Європі.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.