У Німеччині знайшли оригінал Акта незалежності Литви. ФОТО

У дипломатичному архіві Німеччини 29 березня 2017 року було виявлено оригінал Акта про незалежність Литви від 16 лютого 1918 року литовською мовою.

Про це повідомляє Delfi.ru з посиланням на Baltic News Service.

"Поруч із німецьким варіантом у справі бул литовський варіант постанови зі всіма 20-ма явно оригінальними підписами", — сказав у коментарі BNS професор університету ім. Вітовта Великого Людас Мажиліс.

За його словами, аркуш був складений, що підтверджує, що його прислали поштою. Акт був підшитий у справу в березні. Мажиліс повідомив, що зайнятися пошуками акта його спонукало наближення сторіччя від цієї події.

 "Усерйоз і послідовно литовські науковці, ймовірно, недостатньо цікавилися цією німецькою лінією. Я вирішив з’ясувати, які в Німеччині є архіви, наскільки вони доступні. З’ясувалося, що жодних обмежень немає. Я написав електронний лист у Державний архів Німеччини, написав, що мене цікавить цей період і що саме мене цікавить. Я отримав список справ, у які варто зазирнути, що я й зробив. На це потрібно було лише два дні", — сказав Мажиліс.

Той самий Акт. Фото: Ambasados nuotr.

Акт 16 лютого – документ, який було складено й підписано Радою Литви під головуванням Йонаса Басанавічюса 16 лютого 1918 року у Вільнюсі.

У політичному архіві МЗС Німеччини акт зберігався у групі справ під назвою "Майбутнє балтійських провінцій: Литва".

За словами Мажиліса, у справі також знайдено акт про незалежність від 11 грудня 1917 року з 19-ма підписами. У цьому акті згадувалося про тісний союз між Литвою і Німеччиною.

"Ми раді, що саме в Німеччині, в архіві, вдалося знайти Акт 16 лютого. Я сподіваюся, це дасть додатковий імпульс для дослідження того пероіду. Це хороший подарунок до 100-ліття відновлення держави", —  сказав BNS посол Литви в Берліні Дейвідас Матульоніс.

Оригінал акта був переданий Басанавічюсу, але його ніколи не оголошували. Про місцезнаходження його дубліката нічого не було відомо з 1940 року, коли Литва була окупована СРСР. До 1940 р. він зберігався в архіві президентського палацу в Каунасі.  

Концерн MG Baltic Дарюса Моцкуса запропонував мільйон євро за оригінал Акта 16 лютого 1918 року.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.