В Австрії відновили могилу міністра УНР. ФОТО

Українська громада м. Інсбрук (Австрія) відновила могилу міністра земельних справ УНР Миколи Ковалевського.

Цим активісти фактично врятували поховання від знищення, передає ZAXID.net.  

"Оскільки в Австрії земля під поховання надається в оренду (як правило, на 10 років), необхідно було постійно продовжувати договір оренди земельної ділянки, де похований Микола Ковалевський", — розповів священик Інсбруцької парафії УГКЦ  Володимир Волошин.

Саме Волошин власноруч упорядкував поховання і займався всіма бюрократичними процедурами.

Поховання Ковалевського називали одним із найбільш проблемних з-поміж поховань видатних українців у світі: зв’язок із родиною Ковалевських втратився, за похованням ніхто не доглядав. Фото: Володимир Волошин

Адже, якби договір оренди місця поховання не продовжили, на нього б чекала доля могили поета Олександра Олеся і його дружини. Довелося би терміново організовувати перепоховання, інакше б могилу ліквідували.

Щодо могили Ковалевського, то у 2008 році посол України в Австрії Євген Чорнобривко з власних коштів оплатив €431,20 оренди на 10 років.

 Місцева громада українців відновила могилу міністра УНР. Фото: Володимир Волошин

Тепер посольство України в Австрії в особі першого секретаря Володимира Дідуха знову звернулося до о. Волошина з проханням заопікуватися похованням.

Тому українська громада Інсбрука та особливо студенти-богослови з України, які тут навчаються, впорядкували могилу та спорудили тимчасовий хрест.

За словами Дідуха, посольство вже подало до Києва запит на кошти для продовження оренди та встановлення надгробного пам’ятника.

 Договір оренди місця поховання Миколи Ковалевського продовжили до 2018 року. Фото: Володимир Волошин

Довідка:

Микола Ковалевський (03.09.1892—18.08.1957) — український політичний і державний діяч, економіст, публіцист. Діяльний учасник партії українських соціалістів-революціонерів (УПСР) та з 1917 — її голова. Також голова ЦК Української селянської спілки. Очолював редколегію газети "Народна воля" — спільного органу Української селянської спілки і УПСР.

Під час роботи Всеукраїнського національного конгресу 1917 обраний членом Української Центральної Ради від Полтавської губернії, згодом — членом Малої ради Української Центральної Ради. У травні 1917 брав участь у переговорах делегації УЦР із Тимчасовим урядом у Петрограді. За Директорії УНР — міністр земельних справ в урядах С. Остапенка, Б. Мартоса, І. Мазепи.

Від 1920 року Микола Ковалевський мешкав на еміграції, спершу у Відні, де очолював одну з груп УПСР, потім у Варшаві, де співпрацював з часописами "Літературно-науковий вістник" (Львів), "Biuletyn Polsko-Ukrainski", двомісячником "Sprawy Narodowosciowe", квартальником "Wschod", Інститутом дослідження національних справ у Варшаві.

У роки Другої світової війни опинився в Румунії, був співредактором журналу "Наше життя" (Бухарест; 1940—42). Після війни жив у Австрії, де з 1950 року був редактором агентства "Express-Pressedienst" (Інсбрук), головою Українського допомогового комітету в Австрії.

Брав участь у підготовці "Енциклопедії українознавства", співпрацював з Інститутом вивчення СРСР у Мюнхені (Німеччина). Помер в австрійському місті Інсбрук. Похований на Східному цвинтарі.

----------

Дивіться також:

Могили наших у Празі. Екскурсія Ольшанським кладовищем

Догляд за місцями поховань видатних українців у світі: хто і де?

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.