Описи 30 млн документів про жертв нацизму стали доступними в Інтернеті

Перелік усіх документів, зібраних Міжнародним розшуковим бюро (ITS) в Бад-Арользені в Німеччині, доступний в Інтернеті з 9 січня.

Архів Бюро містить 30 млн документів про жертв Третього Райху, зокрема примусових робітників, передає "Монітор-Інфо" з посиланням на tvn24.pl.

"Перелік архівних фондів полегшить працю науковцям. Користувачі зможуть швидше зорієнтуватися в структурі та вмісті фондів", — сказав керівник архіву Крістіан Гро.

Кожна архівна одиниця має назву, номер сигнатури, інформацію про об’єм і короткий опис вмісту. Інформація подається англійською та німецькою мовами.

Надання доступу до переліку фондів — чергове рішення, яке спрощує використання цього цінного зібрання. У 2015 році було надано доступ до перших 50 тис. документів.

Серед них – особисті речі: знімки, листи, посвідчення особи, відібрані у в’язнів німецьких концентраційних таборів, документи про так звані марші смерті — здійснені СС евакуації в’язнів таборів узимку 1945 року перед наступом радянської армії, а також дані Бюро розшуку дітей із перших повоєнних років.

В архіві ITS у Бад-Арользені (федеральна земля Гессен), що існує з 1955 року, міститься приблизно 30 млн документів, які містять дані про 17,5 млн осіб — в’язнів концентраційних таборів і гетто, примусових робітників та інших ненімецьких жертв гітлерівської системи репресій і депортацій.

Попри те, що вже минуло понад 70 років від закінчення війни, ITS і досі з’ясовує долі жертв нацизму, а з початку 2013 року веде також наукові дослідження, інформаційну та освітню діяльність.

Діяльність Міжнародного бюро розшуку повністю фінансується Німеччиною. З 2013 року оригінали документів, які зберігаються в Бад-Арользені, належать як "пам’ять світу" до світової культурної спадщини.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"