У Києві виставка документів української діаспори "Ми – діти твої, Україно!"

У Київському міському будинку учителя відкрилася документальна виставка "Ми – діти твої, Україно!", присвячена Міжнародному дню захисту дітей.

Виставковий проект є результатом співпраці Центрального державного архіву зарубіжної україніки з Центральним державним архівом громадських об’єднань України, Товариством "Україна-Світ", Українською недільною школою в Афінах "Трембіта" (Греція), Українською школою "Веселка" в Гаазі (Королівство Нідерланди), Українською закордонною школою ім. Лесі Українки в Неаполі (Італія), Українською школою "Еллісів" в Осло (Норвегія) за підтримки Міністерства закордонних справ України та Державної архівної служби України.

 

Основу експозиції складають маловідомі широкому загалу документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки про діяльність окремих українських громадських організацій Європи, Канади та США щодо захисту прав дітей в усьому світі, зокрема, проголошення 1979-го року "Українським роком дитини" під гаслом "Дитина – скарб нації". Документи виставки свідчать, що українська діаспора ставила перед собою завдання захисту української дитини у Радянському Союзі, згуртування українських дітей і молоді у країнах їх проживання, а також допомога юним українцям малозабезпечених сімей у країнах Південної Америки.

Значна частина виставки представлена документами, що розповідають про навчання та розвиток дітей українських емігрантів, виховну роль родини, школи, друкованого слова та релігійно-моральних чинників, нерозривно пов’язаних з національними елементами.

Гармонійним доповненням архівних документів є образотворчі роботи учнів закордонних українських шкіл, що розкривають життя та світогляд дітей української діаспори, їх бачення України як своєї Батьківщини.

Представлені архівні документи та дитячі образотворчі роботи мають надзвичайну вагу у побудові українського світу за кордоном, а відтак є визначальним фактором гуртування української діаспори, збереження релігійної, культурної і національної ідентичності зарубіжних українців.

Адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 57 (Київський міський будинок учителя)

Вхід вільний. Виставка триватиме до 13 червня 2016 р.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.