Державі передали унікальну колекцію живопису XX сторіччя

Колекція живопису XX сторіччя, зібрана Ігорем Диченком, передана в дар "державі і народу України".

Унікальне зібрання передала вдова колекціонера Валерія Вірська, повідомляє офіційний сайт президента Україна.

Колекція, до якої належать твори К.Малевича, О.Богомазова, М.Бойчука, В. Пальмова, М.Примаченко, В.Єрмілова, відтепер стане складовою Музейного фонду України.

Шедеври, які неодноразово демонструвалися в музеях Нью-Йорка, Токіо, Москви, Единбурга, будуть експонуватися у Національному культурно-художньому та музейному комплексі "Мистецький Арсенал".

Президент Петро Порошенко вручив Валерії Вірській орден Княгині Ольги.

Фото: president.org.ua

"Ця державна нагорода є символом вдячності всього Українського народу за безкорисливе та шляхетне служіння мистецтву та збагачення української культури", - наголосив Порошенко, зазначивши, що сьогодні національна художня скарбниця збагатилася безцінною та унікальною колекцією, якій би могли позаздрити кращі музеї світу.

За словами президента, своїм шляхетним вчинком Вірська продовжила традицію українського меценатства, підтримки музеїв: "Адже ми боремося за перемогу культури над варварством, права над беззаконням, миру над війною".

 Із опису колекції Ігоря Диченка

"Іншого й не могло бути, - наголосила Вірська. - Бо я тут народилася, пережила голод і війну. Нехай ці роботи живуть в українських музеях і нехай до них йдуть наші діти".

Ігор Диченко (1946-2015) – мистецтвознавець, художник, колекціонер. Закінчив Київський художній інститут (1969). Працював у Центральному Державному архіві музею літератури і мистецтва України, викладачем історії мистецтва у Київському хореографічному училищі, з 1992 року – старший науковий співробітник Музею історії Києва. Організатор та учасник численних виставок та мистецьких акцій від 1970-х рр.

У 1992 заснував Міжнародний благодійний фонд. Автор дослідницьких праць про творчість видатних українських художників: Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, Л. Лозовського, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, М. Глущенка, Т. Яблонської, а також статей про творчість А. Павлової, В. Ніжинського, С. Лифаря, Л. Якобсона, Р. Нурієва, В. Малахова, Р. Поклітару.

Валерія Вірська (Котляр) − народна артистка УРСР, артистка балету, викладач та балетмейстер, викладач Київського Національного університету культури та мистецтв, кавалер ордену "За заслуги" ІІІ ступеню.

Інші матеріали за темою "Живопис"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.