Історики виклали онлайн український молодіжний журнал «Дорога» 1937—1944 років

Саме тут уперше опубліковали вірш Юрія Буряківця «Післяслово», тепер відомий як народна повстанська пісня. Сучасної популярності вона набула в обробці Тараса Чубая «Буде нам з тобою що згадати».

Скановані копії українського молодіжного журналу "Дорога" 1937-1944, який видавав "Пласт", Центр досліджень визвольного руху опублікував в Електронному архіві avr.org.ua.

Журнал, який виходив під час Другої світової війни, був центральним і єдиним періодичним виданням забороненої з політичних мотивів молодіжної організації українського скаутингу "Пласт" і легальних напівпластових Виховних спільнот Української молоді (ВСУМ).  

 

Всього у колекції 33 випуски видання. Його заснував та редагував дрогобицький пластун, провідний член УВО і ОУН Зенон Коссак. Самев перших числах цього журналу збереглась більшість відомих ідилічних текстів Коссака.

"У журналі "Дорога" публікували статті основопложника пластового руху Олександра Тисовського, хроніки діяльності ВСУМ, світлини з тогочасного життя української молоді, поезію і оповідання", — розповідає упорядник колекції, пластун Юрій Юзич.

Певний час "Дорогу" редагував Богдан Гошовський  — один із пластових виховників майбутнього Головного командира УПА Василя Кука. Згодом Гошовський набув популярності в діаспорі як дитячий письменник.

 

Колекція документів доступна за посиланням.

Раніше Е-архів визвольного руху опублікував пластові журнали "Молоде життя"  (120 номерів), "На сліді" (47номерів) та 60 випусків пластового журналу "Вогні" 1931-1939 років.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 21207 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.