Цикл лекцій "(Не)Відомий Донбас: історичні міфи та культурні реалії"

З 23 жовтня по 27 листопада триватиме курс лекцій Й(Не)Відомий Донбас: історичні міфи та культурні реалії», який підготувала Леся Гасиджак, знавець з етнокультури Донецького регіону.

 

Кандидат історичних наук Леся Гасиджак представляє авторський історико-культурологічний лекторій "(Не)Відомий Донбас: історичні міфи та культурні реалії", що складатиметься з 6-ти окремих лекцій, пов’язаних однією темою. Партнер лекторію – Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини.

Ще 5 років тому питання Донбасу не стояло в інформаційному просторі України. Всі знали, де він знаходиться, та знання закінчувались на поняттях "шахтарі", "вотчина президента" та "найкращий футбольний клуб". Проте зміни настали несподівано й є досить болючими. Про Донбас не говорить і не пише хіба лінивий, хоча в "дореволюційний час" і науковці, і культуртрегери, і політики всіляко намагалися його оминати, як прийнято робити з гострими кутами.

Що таке Донбас? Цей географічний, історичний та політичний термін є багатозначним, бо в різних випадках під ним маються на увазі або лише Донецька область, або і Донецька і Луганська – в межах сучасного (станом на початок 2014 року) адміністративно-територіального поділу. Хоча етнографічне районування Донбас як такий виключає взагалі, поділяючи вказану територію між українською, практично моноетнічною, Слобожанщиною та строкатим полінаціональним Приазов’ям.

Теми лекцій:
1. Від "Дикого Поля" до Юзівки: як українці освоювали приазовські степи (23 жовтня)
2. Євроінтеграція по-донецьки: індустріальний розвиток регіону та особливості формування міста в ХІХ – на початку ХХ ст. (30 жовтня)
3. Хто і відколи живе на Донбасі: історія та політизація проблеми поліетнічності (6 листопада)
4. "Всесоюзна кочегарка": як і ким заселявся Донбас у середині ХХ ст. (13 листопада)
5. Шахтарська субкультура в контексті антропології донецького міста (20 листопада)
6. Культурний процес на Донбасі: персоналії та тенденції ХХ ст. (27 листопада)

Курс складається з 6 лекцій тривалістю 1,5 години, які відбуватимуться щочетверга, з 23 жовтня 2014 р.
Початок лекції: о 18.45. Але з 18.30 запрошуємо вас на каву та "живу" класичну музику.

Вартість абонемента на весь курс – 200 грн. Вхідний квиток на окрему лекцію – 50 грн.
Місце проведення: м. Київ, вул. Терещенківська, 5.
Докладніша інформація за тел.: (044) 234 43 27.

ЛекторЛеся Гасиджак, етнолог, фахівець з етнокультури Донецького регіону. У 2009 році захистила кандидатську дисертацію на тему "Процеси трансформації етнокультури українців Донеччини наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст", будучи однією з небагатьох науковців, які зацікавилися темою Донбасу як регіону та його населенням за всі роки незалежної України. Наукові зацікавлення охоплюють традиційну та сучасну культуру українців, професійні субкультури, історію повсякденності, а також процеси і тенденції, що проходять в музейній галузі України. Автор лекторію "Історичне тло літературного процесу".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.