Спецпроект

У Печерській Лаврі показують картини Шевченка

У Києво-Печерському заповіднику відкриється виставка "Свою Україну любіть… За неї Господа моліть".

Виставка під назвою "Свою Україну любіть… За неї Господа моліть" відбудеться в рамках святкових заходів до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, повідомляє сайт Києво-Печерського заповідника.

Відкриття виставки: 23 травня 2014 року о 15:00, у корпусі № 1 Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

У виставковому проекті беруть участь провідні музеї України: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний музей Тараса Шевченка, Національний художній музей України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Український центр народної культури "Музей Івана Гончара", Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей "Православна Україна" Української православної церкви, а також Національна історична бібліотека України.

В експозиції можна ознайомитися з матеріалами, що висвітлюють петербурзький період життя Кобзаря та народні джерела його творчості, а також дізнатися про історико-етнографічні подорожі Т.Г.Шевченка Україною в 1840-х рр.

На виставці буде представлено понад 200 музейних предметів, серед яких унікальні – оригінали офортів з серії "Живописна Україна" та акварелі Тараса Шевченка та рідко експоновані - портретТараса Шевченко роботи Олександра Архипенка.

Живописні твори Шевченка із зображенням пейзажів старовинних міст України ― Переяслава, Густина, Почаєва, Чигирина також будуть доповнені цікавими мистецькими пам’яткими - срібним напрестольним хрестом 1682 р. з ризниці Густинського монастиря, іконою Почаївської Богородиці, портретом ігумені Чигиринського жіночого монастиря Надії та іншими.

Атмосферу життя творчої інтелігенції петербурзького суспільства доповнять окремі атрибути світського побуту того часу: деталі жіночих і чоловічих костюмів, віяла, портсигари, кишенькові годинники, столове срібло, тощо.

В окремих вітринах можна ознайомитися з виданнями, які ілюстрував Тарас Шевченко, з фондів Національної історичної бібліотеки України.

В експозиції представлені пам’ятки з шевченківської колекції митрополита Київського та всієї України Володимира та з зібрання Музею "Православна Україна" Української Православної церкви.

Виставку можна відвідати щоденно з 9.00 до 18.00 за адресою: м. Київ, вул. Лаврська 9, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, корпус № 1.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"