НА МІСЦІ СМЕРТІ ВЕРБИЦЬКОГО ВСТАНОВИЛИ ПАМ'ЯТНИК. Фото

Мешканці села Гнідин Бориспільського району Київської області встановили пам'ятник на місці, де було знайдено тіло закатованого активіста Євромайдану Юрія Вербицького.

Про це повідомляє ФБ ЄвроМайдан.

На місці смерті Вербицького гнідинці встановили хрест із фотографією і написом: "Він загинув за нас".

 

Символічна могила активіста Майдану знаходиться в лісі, приблизно за 250 метрів від дороги Київ-Гнідин. До неї веде просіка, біля початку якої теж встановлена фотографія мученика.

 

"Він боровся за правду і загинув за кожного свідомого і несвідомого українця, - повідомляється в ФБ ЄвроМайдан. - Вічна йому пам'ять".

Юрій Вербицький - кандидат фізико-математичних наук, сейсмолог львівського Інституту геофізики Національної академії наук. Він був волонтером на Євромайдані, працював на кухні. Поїхав у Київ, узявши відпустку на роботі.

В ніч із 20 на 21 січня, коли 50-річний Вербицький розносив чай на Грушевського, його поранило в око. Представник Ради Майдану Ігор Луценко відвіз Вербицького в Жовтневу (Олександрівську) лікарню. Звідти обох активістів викрали невідомі - прямо з офтальмологічного відділення - і 15 годин піддавали тортурам.

22 січня тіло Юрія Вербицького було знайдено у лісі під Гнідином. Закатованого до напівсмерті Вербицького зі зв'язаними скотчем руками викинули з машини на морозі 12 градусів і він замерз у лісі.

Ігор Луценко, який після тортур спромігся вийти з лісу в тому ж Бориспільському районі, розповів, що викрадачі особливо жорстоко катували Вербицького через те, що він був львів'янином.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.