У ХАРКОВІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ПЛОЩУ РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ

Харківська міськрада перейменувала площу Рози Люксмебург. Тепер вона називатиметься Павлівською - як і до 1919 року.

Про це повідомляє МедіаПорт.

Рішення підтримали 76 депутатів, 10 висловилися проти.

Ім'я лідера німецького соціалістичного руху XIX-XX років, засновниці Компартії Німеччини Рози Люксембург площа отримала в 1919 році. До цього вона називалася Павлівською, ще раніше - Торговою, Народною і Біржовою.

З XVII сторіччя площа була торгівельним майданом міста. У 1830-х роках купець Савелій Павлов, який започаткував цукерково-пряникове виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин, з того часу її й почали називати Павлівською.

У 2003 році площу Рози Люксембург - після того, як на ній встановили пам'ятник Незалежності України - хотіли перейменувати в площу Соборності , але міськрада цю ідею не підтримав.

У 2012 році пам'ятник Незалежності з площі демонтували.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.