На Волині збирають гроші на пам'ятник німкені, яка врятувала від німців

Мешканці села Берестяне Ківерцівського району Волині збирають кошти на пам'ятник мешканці села Ельзі Шнетінберт, яка в 1943 році врятувала село від знищення німцями.

Про це повідомляє "Волинь-нова".

Ельзу Шнетінберт знали в селі як Ольгу Міцевич, також вона відома за вуличним прізвиськом Німка. Її предки приїхали в Російську імперію y XVIII сторіччі.

"У війну в нашому Берестяному життя кипіло, як у казані. В ньому бували і повстанці, і радянські партизани, і поляки, і німці", — розповів 85-річний мешканець села Кирило Мізун.

За його словами, Берестяне німці вирішили спалити після бою з радянськими партизанами в листопаді 1943 року.

"Після бою 7 сільські хлопчаки бігали в ліс дивитися на забитого генерала. Тоді здерли з нього золоті погони і кашкета, - розповів 83-річний Павло Папежук. - Один із пацанів — його вже немає на світі — заховав свої "трофеї" у клуні в сніп. Німецькі солдати цілком випадково наткнулися на них. Брали солому, розв’язали снопа, а звідти й випала "знахідка".

Німці вирішили покарати село, вважаючи його мешканців причетними до смерті генерала.

Щоб ніхто не втік, власовці [члени Російської визвольної армії, яка воювала на стороні нацистів - ІП] оточили село, а людей стали зганяти до величезної клуні, повідомляє видання. Там назбиралося 200 осіб: старі й молоді, жінки і дітки.

Як згадує 82-річний Антон Борщевич, біля клуні вже стояли каністри з бензином і декілька кулеметів. Саме в цей момент прибігла Шнетінберт й заповзялася щось дуже емоційно пояснювати фашистським офіцерам, які командували каральним загоном. Навіть стала перед ними на коліна.

Нині ми можемо тільки здогадуватися, про що була та розмова. Але всі очевидці погоджуються: саме ця німецька жінка відвернула страшну трагедію. На її благання німці відпустили людей, але попередили, що виходити із села можна тільки дорогою, яка веде на Сильне.

Село спалили, також було спалено у клуні 14 берестянців, які почали втікати до лісу і яких затримали власівці за підозрою у зв'язках із партизанами.

Зараз на могилі Ольги Шнетінберт–Міцевич у Берестяному - старий дубовий хрест, на якому ледве видно дві дати — життя і смерті. Якщо вірити написові на хресті, жінка прожила 95 років.

"Ми хочемо поставити тут пам'ятник, — зазначив краєзнавець Микола Подзюбанчук. - Адже ця жінка варта того, щоб про неї пам'ятали нащадки".

Як відомо у червні 2013 року у селі Вікторяни (Луцький район Волині) відкрили пам’ятник загиблим односельчанам, яких спалили німецькі карателі у червні 1943-го.

Дивіться також інші матеріали за темою "Монументи"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.