Спецпроект

ЗАМДИРЕКТОРА ГОЛОВНОГО МУЗЕЮ АРМІЇ СТАЛА 23-РІЧНА. Фото

У Національному військово-історичному музеї відбулися серйозні кадрові ротації, внаслідок яких крісло заступника директора дісталось 23-річній Анастасії Фурман.

Про це повідомляє UaInfo.

За твердженням видання, керівництво в головному військовому музеї змінилось після приходу нового керівника Міноборони, якому підпорядковується музей.

Спочатку з музею "брутально звільнили творця системи музеїв Міноборони" - кандидата наук, полковника Віктора Карпова.

Його місце зайняв Владислав Таранець - голова правління клубу "Червона Зірка", відомого своїми масштабними реконструкціями Другої світової війни.

Владислав Таранець. Фото: "Музейний простір"

Як повідомляє видання, Таранець одразу ж звільнив і заступника директора музею полковника М. Абрамова, котрий свого часу встиг попрацювати і на керівних посадах у Генштабі.

 Всі фото - зі сторінок у соцмережах Анастасії Фурман

От на місце полковника Абрамова і  призначили ефектну молоду панночку на ім'я Анастасія Фурман.

 

За інформацією видання, мама Фурман входить до бізнесового оточення нового міністра оборони Павла Лебєдєва.

Співробітникам музею їхня нова начальниця запам'яталась перш за все тим, з якою легкістю вона змінює авто, на яких приїздить на роботу.

 

Національний військово-історичний музей України – це головний музей Міноборони. До його складу входить шість філій, які знаходяться в різних регіонах України: у Луцьку, Первомайську, Севастополі, Івано-Франківську та музей "Пам’яті героїв Крут".

Музей розташовано у Будинку офіцерів на Печерську (ріг вулиці Грушевського і Кріпосного провулку) в Києві.

Як відомо, у січні 2011 року Мінкульт звільнив ряд керівників музеїв. Зокрема, була звільнена з посади гендиректор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Марина Громова. Заповідник очолила Вікторія Ліснича, яка з вересня 2010-го по жовтень 2011 року працювала заступником міністра культури.

Пізніше Лісничу було звільнено внаслідок низки скандалів за участю її радника - моделі Влади Прокаєвої, яка перебувала на посаді кілька місяців 2012 року.

Також звільнено генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську і генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Наталю Клименко. Місце останньої посів Дмитро Стус.

Було змінено й керівництво Національного музею народної архітектури та побуту в Пирогово.

У квітні 2012 року з посади директора Національного художнього музею України було звільнено Анатолія Мельника. Виконуючою обов'язки директора стала власниця картинної галереї Тетяна Міронова, однак через конфлікт із колективом її було звільнено. Директором НХМУ стала Марія Задорожна.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.