Спецпроект

АНОНС: лекція австрійського експерта про рух у музеях

Фонд Ріната Ахметова і Національний художній музей України запрошують на зустріч з експертом у галузі музейного проектування Дітером Богнером (Австрія).

Лекція під назвою "Музеї у русі?" присвячена рухові як важливій складовій сутності музею.

В очах громадськості музеї досі зберігають імідж статичних і незмінних. Таке враження створюється передусім через так звані "постійні" експозиції. "Рух", натомість, залишається на другому плані.

Таким чином, феномену руху у всій його складності, що визначає музей з точки зору простору і часу, приділяється недостатня увага. Але в дійсності музей являє собою складне поєднання психологічних, інтелектуальних, фізичних, логістичних та технічних рухів.

Всі ці матеріальні та нематеріальні явища більш чи менш тісно пов’язані між собою, і саме вони визначають або обмежують можливості, впливають на рішення, викликають позитивні або негативні емоції, формують поведінку та визначають процеси комунікації.

Час і місце заходу: 1 липня 2013 року, 12:00. Київ, Національний художній музей (вул. Грушевського, 6, метро "Майдан Незалежності").

Модератор: Олеся Островська-Люта.

Захід відбудеться в рамках паралельної лекційної програми до проекту "Динамічний музей".

Дітер Богнер -  дослідник сучасного мистецтва та архітектури, експерт у галузі музейного проектування, маркетингу і музейного PR, куратор виставок.

Доцент Інституту мистецтвознавства Віденського університету, голова правління приватного фонду Фрідріха і Ліліан Кіслер (Відень, Австрія), член ради Нового музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку (США).

Співавтор створення або реконструкції багатьох відомих музеїв - зокрема, Пауля Клеє в Берні (Швейцарія), музейного кварталу у Відні та музею в Зальцбурзі (Австрія), "Мистецького Арсеналу" в Києві.

Олеся Островська-Люта – куратор, арт-критик, керівник програм і проектів за напрямом "Культурне надбання" Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України".

Попередню акредитацію можна здійснити за електронною адресою: education@namu.kiev.ua

Дивіться інші лекції в рамках проекту "Динамічний музей":

"З досвіду експозиційної роботи Лувру". Лекція Ґілема Шерфа

"Музеї у глобалізованому суспільстві". Лекція Ганса Мартіна Хінца

"Потреби та очікування публіки". Лекція Ксеркса Мазди

"Сучасні тенденції музейної справи". Лекція Давіда Лордкіпанідзе

"Куди прямують європейські музеї?". Лекція Міхаіла Ґнєдовского

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.