Презентували книгу про українців, загиблих у 1939-45 рр. в одному з німецьких міст

У Києві під час заходів із вшанування пам’яті українців, загиблих у Другій світовій війні, було презентовано унікальний проект – "Книгу мертвих".

У книзі зібрана інформація про загиблих та похованих протягом 1939-1945 років у місті Брауншвайг (Нижня Саксонія, Німеччина), серед яких близько 1000 українців.

За словами ініціатора проекту, засновника громадської організації "Місце пам’яті жертв війни і насильницького режиму. Цвинтарі Брауншвайгу" Ульріха Шаде, ідея створити подібну книгу виникла у нього після відвідин цвинтарю у Брауншвайгу, де він побачив масові могили без жодних вказівників.

"Мене вразила кількість безіменних поховань у Брауншвайгу, адже це тисячі людей, про останній спочинок яких не знають ні рідні, ні друзі. Тому і з’явилася ідея про створення цієї книги, що має стати колективним надгробком для всіх жертв війни, в незалежності від їхньої національності, яких поховано на цьому цвинтарі", - розповів Ульріх Шаде.

Під час проекту була віднайдена інформація про 4800 загиблих, похованих на цвинтарі  Брауншвайгу, серед яких здебільшого остарбайтери, в’язні концтаборів та місцеві жителі, що загинули під час бомбардувань.

Також у ході пошуків вдалося дізнатися про 300-400 немовлят, яких забрали у жінок-остарбайтерів, а потім заморили голодом. Вся ці інформація зібрана в книзі і буде відкрита для широкої аудиторії.

Засновник Фонду "Нові традиції" Сергій Бондарчук, який виступив меценатом українського проекту, розповів, що "Книгу мертвих", яку знають у Польщі та Ізраїлі, ще не було презентовано в Україні.

"Друга світова війна пройшла крізь життя кожної української сім’ї, і навіть через 70 років сотні тисяч і надалі перебувають у статусі "тих, хто пропали безвісти". Нам невідомі ні обставини їх загибелі, ні місця їх поховання. Тож кожен, навіть маленький, крок до повернення пам’яті, є великою справою для людства і для України", - зазначив Бондарчук.

"Примірники "Книги мертвих" буде розіслано по архівах, для того, щоб українці мали змогу знайти інформацію про своїх загиблих родичів-остарбайтерів", - повідомив експерт з доступу до архівів Центру досліджень визвольного руху Ігор Кулик.

Проте мета проекту - не тільки ідентифікувати та вшанувати загиблих. Ініціатори сподіваються, що новому поколінню вдасться спільно осмислити причини і наслідки війни, щоб не допустити подібного у майбутньому. 

Пан Шаде розповів, що з цією метою була створена Каплиця Миру, що знаходиться недалеко від поховань, в ній також буде зберігатися один з примірників "Книги Мертвих". В каплиці постійно проводяться семінари з питань історії та виставки на тему Другої світової війни, місце активно відвідується німецькими та польськими школярами.

Також на території цвинтарю знаходяться три пам’ятники: український, польський та радянський. Біля них український парох кожної весни та польський священик восени щороку проводять панахиду за загиблими.

За додатковою інформацією звертайтесь kryvdyk2000@yahoo.com

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.