Спецпроект

Дніпропетровськ, Ніжин та Одеса – нові місця Катинського розстрілу?

З листування із російською владою у справі скарги катинських родин до Європейського Суду з Прав людини у Страсбургу випливає невідома до цього інформація щодо місць страти осіб з так званого "Українського катинського списку".

"Це – Одеса, Дніпропетровськ та Ніжин" - повідомив PAP проф. Іренеуш Каміньський, який представляє у Європейському Суді рідних жертв НКВД.

До цього часу було відомо, що розстріли польських військовополонених навесні 1940 року відбувалися у Києві, Харкові та Херсоні. З Києва тіла розстріляних відвозили для поховання у Биківню, а у Харкові – до приміського Лісопарку у П’ятихатках. Точне місце поховань у Херсоні залишається невідомим.

Так званий "Український катинський список" складається із 3435 імен польських громадян (поляків, українців, євреєв), які були розстріляні згідно розпорядження ЦК Політбюро ВКП(б) від 5 березня 1940 року. Близька 500 осіб з цього списку, імовірно, були розстріляні у Харкові. У Биківні вдалося дослідити рештки близка 2000 розстріляних польських громадян. Таким чином точне місце розстрілу і поховання майже 1000 осіб з цього списку залишалося невідомим.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.