У Севастополі перепоховали 16 червоноармійців

Останки 16 радянських воїнів, загиблих при обороні Севастополя в 1941-1942 роках, перепоховані на меморіальному комплексі 35-ї берегової батареї Чорноморського флоту.

Останки бійців Червоної армії були знайдені членами об'єднання пошукових загонів "Обов'язок".

"Поховання проведено в некрополі музейного комплексу "35-а батарея", - повідомив "Інтерфаксу-АВН" начальник відділу інформзабезпечення ЧФ В'ячеслав Трухачов. - У мітингу, присвяченому цій події, взяли участь родичі загиблих, відбулося відспівування за православним і мусульманським релігійним канонам".

Двоє загиблих були упізнані - за нагородами і солдатськими медальйонами. Один і з них - старший гарматний майстер Артремзаводу Чорноморського флоту Семен Прокуда, другий - червоноармієць Приморської армії Куспан Калбайдієв.

В ході траурних заходів заступник командувача Чорноморським флотом з виховної роботи капітан 1 рангу Юрій Оріхівський вручив родичам Прокуди і Калбайдієва пам'ятні жетони "Зірка заліза і крові", при виготовленні яких були використані осколки снарядів періоду оборони Севастополя під час Другої світової.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.