В українські архіви передали спогади бійців УПА з Закерзоння

Напередодні 65-х роковин акції “Вісла” Архіву Центру досліджень визвольного руху передали аудіозаписи 124 спогадів українців Закерзоння (нині територія Польщі), учасників визвольного руху, підпільників ОУН та вояків УПА.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

Канадський кінорежисер Мирослав Іванек та дослідник із Польщі Богдан Гук передали від Українського документаційного центру в Торонто (Канада) Архіву ЦДВР оцифровані спогади учасників підпілля ОУН, вояків УПА.

Режисер Мирослав Іваник розповів: "Це унікальна і, мабуть, найбільша збірка спогадів, які стосуються Закерзоння та подій на цій території під час та після Другої світової війни.  Разом із автором цих записів паном Богданом Гуком ми приїхали до Львова, щоб передати їх Архіву Центру досліджень визвольного руху, для експозиції музею "Тюрма на Лонцького" і Центральному державному архіву зарубіжної україніки".

“Відвідувачам Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” буде цікаво почути живі слова очевидців подій. Торік ми демонстрували спогади дисидентів, думаю, що в кінці травня цього року на “Ночі музеїв” ви вже зможете послухати передані записи”, – зазначив Директор Національного музею “Тюрма на Лонцького” Руслан Забілий.

"Аудіозаписи 124 осіб здійснювалися упродовж 15 років: з 1989 р. до 2000 р. Тривалість записів близько 400 годин, – розповів дослідник із Польщі Богдан Гук. – Все починалося від записів на касети з магнітною плівкою, потім я їх оцифровував, а тепер роблю відеозаписи учасників подій на Закерзонні, які дожили до наших днів".

Оцифровані копії передано до Архіву Центру досліджень визвольного руху, а оригінали зберігатимуться у столиці України, в Центральному державному архіві зарубіжної україніки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.