Розкопки підземних частин статуй на острові Пасхи. ФОТО

Велетенські кам'яні фігури з острова Пасхи мають не тільки голови, але й тіла, закопані глибоко в землю. Вони прикрашені орнаментами і можуть сягати 6-10 метрів у висоту.

Тривають розкопки "моаї" - велетенських статуй, встановлених на вулканічному острові Пасхи в Тихому океані (Чилі).

Людські фігури з гігантськими головами були вирізблені з вулканічного туфу і встановлені в різних частинах невеличкого острова місцевими полінезійськими племенами між 1250 і 1500 роками.

Загалом було виготовлено 887 моаї, 394 з них залишилися лежати в каменоломні біля гори Рано-ранаку - одного з кількох вулканів, які свого часу підняли острів з глибини океану.

Семеро зі встановлених статуй дивляться в океан, решта - вглиб острова. Деякі мають "головні убори", виготовлені з червоного каменю. Висотою вони сягають 10 метрів, вагою - 90 тон, хоча розміри бувають різні.

П'ята частина моаї стоїть на спеціальних кам'яних платформах. Багато інших закопані в землю, досить глибоко - дослідники припускають, що мешканці острова зробили це з метою збереження вирізьблених на тілах зображень.

 Статуї, встановлені на церемоніальних платформах

Вулканічний туф є зручним для обробки, м'яким матеріалом, але швидко зазнає ерозії від океанських вітрів.

 Це і наступні фото: thethinkbox.ca
Археологи за роботою
 Можна оцінити масштаб
 Грунт зберіг різьблення на камені
 Вітрильник
 На більшості статуй доволі експресивно передані риси обличчя. Дослідники вважають, що раніше глибокі впадини на місці очей були заповнені коралами (білки) і обсидіаном (зіниці)

Експедиція британського археолога Кетрін Рутледж 1914 року довела, що є зв'язок між камінними узорами на тілах статуй і традиційним татуюванням корінних мешканців острова.

Дослідник Тур Хейєрдал провів експеримент, виготовивши і встановивши разом із лідерами місцевого племені 12-метрову моаї - її тесали кам'яними молотками, перемістили волоком і встановили вертикально за допомогою підкладених каменів та колод.

З 1995 року Національний парк Рапа-Нуї на острові Пасхи входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.