Росія відмовила генпрокуратурі Литви у допиті Горбачова

Росія відмовилася допитати на прохання литовських прокурорів колишнього президента СРСР Михайла Горбачова у зв'язку зі справою про трагічні події 13 січня 1991 року під час штурму радянським спецназом телевежі у Вільнюсі. Тому що РФ боїться за свій суверенітет і безпеку?

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на Генпрокуратуру Литви.

"Надійшла тільки одна відповідь на прохання про правову допомогу провести допит президента СРСР Горбачова, - інформує прокуратура. - У відповіді йдеться про відмову виконати цю дію".

За даними литовських прокурорів, Росія відмовилася допитати першого і останнього президента СРСР Михайла Горбачова на підставі положення Конвенції Ради Європи від 1959 року "Про взаємодопомогу в кримінальних справах", згідно з яким правова допомога не надається, "якщо це може зашкодити суверенітету або безпеці країни, яка отримала це прохання, її громадському порядку або іншим важливим інтересам".

Головний прокурор Департаменту карного переслідування Генпрокуратури Литви Сімонас Слапшінскас пояснив: "У справі недостатньо даних, які дозволили б визнати президента СРСР підозрюваним. Тому його і просили допитати як свідка". 

Як українці захищали Вільнюс від радянського спецназу

Він зазначив, що Росія досі негативно відповідала на всі звернення Литви про правову допомогу, в яких містилися прохання допитати підозрюваних у справі про події двадцятирічної давності.

Прокурор не зміг відповісти, коли буде завершено розслідування цієї справи, яка зараз становить 650 томів: "Ця справа, схоже, найоб'ємніша в історії Литви, тож прогнозувати якісь терміни складно".

З проханням допитати Горбачова литовська генпрокуратура звернулася до Росії у травні 2011 року.

20 років тому при спробі зайняти Вільнюську телевежу і будівлю радіо і телебачення Литви 13 січня 1991 року 14 людей загинули, більше тисячі людей постраждали. У справі фігурують 23 особи, яких підозрюють у військових злочинах і злочинах проти людяності. 21 з них - громадяни Литви, видати їх Москва відмовляється.

1991: спецназ штурмує телецентр у Вільнюсі (ВІДЕО)

У 1999 році Вільнюський окружний суд засудив шістьох колишніх радянських військовослужбовців, які брали участь у цих подіях. У 1996 році у цій справі були засуджені члени ЦК Компартії Литовської РСР Міколас Бурокявічюс і Юозас Ермалавічюс, обидва вже вийшли на свободу.\11 травня 2011 в Литві винесли довічний вирок колишньому бійцеві радянського ОМОНу Костянтину Михайлову за причетність до вбивства митників і поліцейських у 1991 році на контрольно-пропускному пункті на кордоні з Білоруською РСР "Мядінінкай".

У січні 2011 року прокуратура Вільнюса порушила справу проти лідера місцевої соціалістичної партії, який заявив, що дії радянського спецназу не були військовим вторгенням у Литву.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.