14 січня вручатимуть премію імені Стуса

14 січня 2012 року о 18-й годині в Київському міському будинку вчителя (вул. Володимирська, 57) розпочнеться Свято Різдвяних Василів, де пом'януть Василів – Стуса, Симоненка, Чумака, Еллана-Блакитного, які народилися в ці Різдвяні дні.

Про це "Історичній Правді" повідомили організатори заходу.

Премія імені Василя Стуса буде вручена:

відомому правозахисникові й видавцеві Євгенові Захарову з Харкова, який представить третю частину "Міжнародного біоґрафічного словника дисидентів. Україна";

історику зі Львова Володимиру В΄ятровичу за книжку "Історія з грифом "секретно";

поетесі Ірині Жиленко за книжку спогадів "Homo Feriens".

Згадаємо про події 40-річної давнини: арешти молодої української інтелігенції, що розпочалися 12 січня 1972 року.

Відкриє Свято Євген Сверстюк, який був заарештований акурат 14 січня того пам΄ятного року Божого 1972-го.

Детальніше про премію імені Василя Стуса читайте на "Історичній Правді".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.