Спецпроект

У Дніпродзержинську згадали 15-річчя смерті людей у трамваї

У Дніпродзержинську 2 липня відбувся жалобний мітинг з нагоди 15-ї річниці "трамвайної" трагедії, в якій загинули 34 особи і ще 119 постраждали.

Про це повідомляє "Український Тиждень".

Аварія трамваю на маршруті №6 сталася 2 липня 1996 року близько 17-ї години, у час пік: на крутому схилі у трамвая відмовили гальма, на високій швидкості вагон із пасажирами врізався в бетонне огородження.

Наступного дня, 3 липня 1996 року, в Дніпродзержинську був оголошений п'ятиденний траур, в Україні скасували державний прийом, що мав відбутися на честь ухвалення нової Конституції незалежної держави. У відставку тоді пішов міський голова Дніпродзержинська Сергій Шершньов.

Рух за трамвайним маршрутом №6 закрили. Для постраждалих у трамвайній аварії запровадили пільги - 50% сплати комунальних послуг, безоплатний проїзд у міському електротранспорті.

Меморіал пам'яті жертв трамвайної трагедії у Дніпродзержинську спорудили 10 років тому. Він має вигляд зігнутих трамвайний рейок.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.